Прядильна мюль-машина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прядильна мюль-машина
Зображення
Ґрунтується на Прядка «Дженні» і Водяна рама
Першовідкривач або винахідник Семюел Кромптон[1]
Дата відкриття (винаходу) 1779[1]
CMNS: Прядильна мюль-машина у Вікісховищі

Прядильна мюль-машина (англ. Spinning mule) — це машина для прядіння бавовни та інших волокон. Широко використовувалася з кінця 18-го до початку 20-го століття на млинах Ланкаширу та в інших місцях. Мюль-машини працювали попарно доглядачем за допомогою двох хлопчиків: маленького заготовщика та великого або бічного заготовщика. Каретка містила до 1320 веретен і могла мати довжину 150 футів (46 м) і рухалася вперед і назад на відстань 5 футів (1,5 м) чотири рази на хвилину[2].

Винайдена між 1775 і 1779 роками Семюелем Кромптоном. Автоматична мюль-машина була запатентована Річардом Робертсом у 1825 році. Сучасні версії все ще знаходяться в нішевому виробництві та використовуються для прядіння вовняної пряжі з благородних волокон, таких як кашемір, ультратонкий меринос і альпака, для ринку трикотажних виробів[3][4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bell A. Encyclopædia BritannicaEncyclopædia Britannica, Inc., 1768.
  2. (Catling, 1986, с. 11)
  3. Bigagli. Bigagli automatic spinning mules (італ.). 2012. Процитовано 13 грудня 2012.
  4. Cormatex. Modern automatic spinning mules, bale breakers and carding machines used for woolen and cashmere products (італ.) (англ.). 2012. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 13 грудня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]