Обговорення:Гравітація

Це сторінка обговорень та пропозицій для статті Гравітація
Будь ласка, підписуйте свої коментарі (для цього наберіть ~~~~ або натисніть кнопку    над віконцем редагування) Нові теми починайте внизу сторінки (додати тему). Вперше у Вікіпедії? Ласкаво просимо! Часті запитання. Це сторінка для обговорення не предмета статті, а тільки цієї статті. Правила обговорень Будьте ввічливі Припускайте добрі наміри Не допускайте образ Не прискіпуйтеся до новачків

Ця стаття є частиною Проєкту:Фізика (рівень: 1, важливість: найвища)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані фізики. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
I (повна)	Ця стаття за шкалою оцінок статей Проєкту:Фізика має рівень «майже повна стаття».
Найвища	Важливість цієї статті для проєкту Фізика: «найвища»
	Чим допомогти:

Стаття «Гравітація» входить до спільного для всіх мовних розділів Вікіпедії списку необхідних статей. Її покращення й доведення до статусу вибраної є важливим напрямком роботи проєкту.

Рік	2010	2011	2012
Переглядів	10587	16264	21282

Тяжіння.

1. Кажуть, як назвеш явище, так його і розумієш.

А отже, якщо переклад «гравітації» - «тяжіння», і переклад правильний, то тіла, одне до одного, «тяжіють», а не «притягуються». Тобто, слово «тяжіння» має своє загальне природне власне розуміння, а слово «притягуються» - своє, між якими, підкреслю, немає нічого спільного.

Бо «тяжіння» до чогось, якщо вивчати, означає перевагу чомусь, з поміж іншого. А в нашому випадку, воно віддзеркалює перевагу, як орієнтацію тіла, стосовно певного напрямку, у якому, водночас, воно починає діяти до іншого тіла, або до нього «притягуватись», або, по іншому, до нього «себе притягувати», як себе притягувати до орієнтира напрямку.

2. З такого пояснення слідує, що в однорідному, бодай і в сильному, гравітаційному полі «тяжіння» не виникає, тому, що усі напрямки навколо тіла гравітаційно однакові, а отже, жоден напрямок не має переваги. А невизначеність – не самий кращий стан, не тільки будь-кого, а і будь-чого. Тобто, можливо, орієнтація тіла є «бажаною» для нього подією. Проте, зорієнтуватись самотужки воно не може.

Отже, в основі появи у тіла «тяжіння» бачиться гравітаційне поле, яке його оточує, причому, яке має напрямок, переважний або вигідніший, стосовно інших.

3. А уявити гравітаційне поле можливо «інформаційним». Тобто, можливо припустити, що кожне тіло, про себе, генерує певну інформацію, яка має поперечну щільність, пропорційну масі, і яка розсіюється на відстані, про що, власне, і йдеться, формально, у відомому законі Ньютона. А інформаційні потоки від тіл, стосовно інформаційної суті, швидше за все, однорідні. А якщо так, то тіло яке приймає інформацію, відповідно реагує, лише, на її щільність, тобто, реагує пропорційно останній.

4. Але це не пояснює головного, - природи появи «тяжіння», тобто, способу його орієнтації, як того, куди треба діяти або «притягуватись».

А бачиться механізм орієнтації в наступному: Інформація у тіло надходить через його поверхню. А тому, ніколи уся маса тіла не отримує її одразу, а отже, й не уся маса тіла одразу на інформацію реагує. Так, поширення інформації у тілі, до його протилежного боку, по нашим міркам, проходить миттєво, проте, усе ж, має якусь тривалість, а тому, також, має місце градієнт інформації, напрямок якого тіло відчуває і, автоматично, його дотримується.

5. А «не забуває» тіло напрямок ось чому: Можливо, інформація, пропорційно до її щільності, викликає у тілі якийсь резонанс. Таким чином, у тілі з’являється надлишок якоїсь активної енергії, з відповідним, пропорційним щільності інформації, потенціалом, який, одразу прагне реалізуватись. Атому, потенціал падає, перетворюючись на дію тіла до витоку інформації або до другого тіла.

Потім, після повного падіння потенціалу, тіло рухається по інерції. Під час цього руху, у тіло надходить нова порція інформації, яка реалізується так само, як і попередня, а тому, рух тіла набуває додаткової швидкості, тобто, розганяється.

Отже, тіло «не забуває» напрямок свого руху тому, бо кожна нова порція інформації про той напрямок «нагадує», а якщо треба, то і корегує.

Крім того, є припущення, що, під час руху по інерції, тіло повертає убік набутому напрямку. Отже, тому, під час гравітаційного зближення тіл, виникають «кути падіння», які зближення гальмують, а тому, повне зближення може не відбутись, а натомість, тіла будуть кружляти, навколо спільного центру мас.

Таким чином, гравітація краще пояснюється, якщо розглядати її, як процес квантовий.

6. Відомо, що маса тіла буває «пасивною» і «важкою». Але «важка маса активна», - давить-діє на другу «важку масу», а остання, на першу. А це природну «пасивність» обох мас заперечує. Тобто, ніщо не може бути «пасивним» і «активним» водночас. Але «активність мас можливо ініціювати, наприклад, інформацією». Причому, така, вимушена, взаємно, ініційована «активність» не заперечує природну «пасивність».

7. Нарешті, коротке визначення явища під назвою «гравітація» може бути таким: , «Гравітація або тяжіння – явище, яке віддзеркалює, взаємно ініційовані інформаціями про себе, добровільні дії мас тіл одна до одної».

Де, слово «добровільні» запозичене з http://www.ntpo.com/fizika/alternativnaya-fizika/40371-gravitaciya-eto-ochen-prosto.html

--Василь Муха 06:00, 15 червня 2015 (UTC)