Обговорення:Уживання великої літери в українській мові

Прочитав на сайтах правила вживання великої букви. У мене склалося враження, що наші вчені схожі на фарисеїв. Чим більш заплутано в українські мові, тим краще, тим більше в них поважності. Велике завжди просте. Я хочу обговорити таку сферу, як переклади святого писання. Виявляється, що українська мова складається з декількох мов: літературної,народної(суржика), церковної, ділової і ще всяких різних. Невже не можна привести це все до одного знам енника, щоб у нас була одна, літературна мова. Візьмемо такі слова: Отець(батько), скинія (намет), біблія (книга), одкровення (відвертість), козел (цап),гроб (труна), скотина (худоба), твердь (простір), уздоровив (зцілив), рамено (плече), новий завіт - взагалі незрозуміло, що це означає. Таких слів там буквально в кожному реченні. Чому Даниїл, а не Данило, Михаїл, а не Михайло, Іоан, а не Іван. Перші вже далекі від оригіналів, то зробіть їх уже нормальними. Таке саме і в інших мовних сферах: котельня, путівник, обвинувальний акт. Може це ще когось зачепило, крім мене.

Зайві посилання

За яким принципом у цій статті проставлено посилання? Вони зроблені зі всіх іменників. --Binc (обговорення) 18:51, 24 грудня 2022 (UTC)