Обговорення Вікіпедії:Проєкт:Французька осінь/Тиждень 2

Здається статті пані Zhyriakova зараз слід усі не оцінювати, оскіьки то є копіпаст знятий дослівно. І відправити їй повідомлення, що очікуєте на переробку її статей до прийнятного виду. --Когутяк Зенко 01:46, 7 листопада 2011 (UTC) (до речі, французьку секцію теж закопіпастили:)

Прошу не втручатися. Ви зацікавлена сторона, і це можна розглядатися як тиск на журі. Окрім того оцінка «0» це і є свого роду запит на переробку. --Α.Μακυχα

Дядьку Amakuha, раз ви вважаєте, що ми з батьком повелися нечесно і нечемно і аби не впливати на ваші рішення, не чинити на вас тиск - я відмовляюся від участі у конкурсі. Та й списувати я не вмію, завжди в мене в школі списують - тому знімаю свої статті з цього конкурсу-списування. Вибачте мені, якщо чимось вам докучала.--Даринка Когутяк 20:46, 8 листопада 2011 (UTC)

Вітаю. --Ілля 21:45, 8 листопада 2011 (UTC)

Шановна Даринко! Я так не вважаю.

Але я вважаю, що оцінювання здійснюється належним чином.

Брати чи не брати участь у конкурсі — вирішувати вам. --Α.Μακυχα 22:29, 8 листопада 2011 (UTC)

За ознаки автоперекладу і копі-пасти стаття може отримати від 0 до 4 балів. --Ілля 07:56, 9 листопада 2011 (UTC)

Яка стаття з ознаками автоперекладу отримала 2—4 бали? --Α.Μακυχα 11:00, 9 листопада 2011 (UTC)

В принципі, зрозумів, що ви маєте на увазі. Справа в тому, що не всі ознаки автоперекладу є його однозначними вказівниками. Деякі люди, особливо зі східних та південних областей, можуть розумітися на українській орфографії досить погано. І було б несправедливо, якби власноруч вчинений переклад хорошої повної статті для укрВікі отримав би оцінку 0—1 за одну чи дві орфографічні помилки. Справжніми ознаками автоперекладу можна вважати лише фактичне перекручення («Ялина Греко») чи неузгодженість відмінків і родів («будинок Верховна Ради»).

Якщо бажаєте — можете долучитися до журі. А приймати позицію критика-буркуна — неконструктивно. --Α.Μακυχα 11:15, 9 листопада 2011 (UTC)

наприклад Анрі Реньо - має дослівний переклад із [1] - отримав 3 бали від Shmyg. Кіш - дослівні переклади - 4.5 балів від Romanbibwis --Ілля 21:38, 9 листопада 2011 (UTC)

і нарешті Картьє (ювелірний дім) - дослівні переклади з [2], статті ти сам поставив 4,3 бали --Ілля 21:59, 9 листопада 2011 (UTC)

Ежен Атже - дослівні переклади з [3] - 4 бали від YarikUkraine.

Тобто принаймні 4 з 7 членів жюрі продемонстрували непридатність до оцінювання. Ледве пов'язані шматки тексту, які кидаються в очі художнім, а не енциклопедичним стилем і за кілка хвилин гуглиться (або просто береться із списку "джерел" у кінці статті ) російський оригінал. Також ці так звані "авторитетні джерела", за які статті дають бали за верифіковуваність - просто довільні веб-сторінки. Дякуєм конкурсу за прославлення укр-вікі як перекладеного звалища рунету --Ілля 22:13, 9 листопада 2011 (UTC)

Відповім лише за себе: мені не очевидно, що Картьє базується на [4]. Якщо є якісь дослівно перекладені речення, то це, вочевидь, не єдине джерело. Тобто стаття є інформативною і добре скомпонованою з кількох джерел. Великої проблеми не бачу.

Тому й інші твої твердження стосовно інших членів журі ставлю під сумнів.

Якщо ж повз увагу членів журі проскочили якісь порушення авторських прав, це не кінець світу, а звичайна для Вікіпедії ситуація — за всіма не вслідкуєш вмить. І конкурс тут не при чому. А для відстеження авторських прав є також адміністратори і взаємодія членів журі. Одна людина точно не помітить всі недоліки. А якщо статтю прочитають двоє — вже більше шансів, що статтю оцінять адекватно.

Тому і пропоную не кректати, а долучатись. --Α.Μακυχα 22:55, 9 листопада 2011 (UTC)

Якщо тобі не очевидно, це свідчить лише про те що ти або не читав статтю і джерело, або маєш власні уявлення про копі-паст або не хочеш бачити очевидного

Луи Картье и Карл Фаберже

В 1900 году все внимание мировой общественности было приковано к России, когда Карл Фабереже поразил посетителей Всемирной выставки в Париже своей коллекцией из 15 императорских пасхальный яиц, изготовленных в подарок членам царской семьи – от императоров Александра III и Николая II до царицы Александры Федоровны и вдовствующей императрицы Марии Федоровны. Среди обожателей великого Фаберже был и Луи Картье. Искусное мастерство Фабереже по созданию изделий с эмалью и поделочными камнями было столь впечатляющим, что его произведения можно было найти во всех царских дворцах, домах русской аристократии и знати. Стиль Людовика XVI в его знаменитых настольных часах с эмалью, декоративных изделиях, рамках для фотографий и аксессуаров служил вдохновением для французских художников, которые стали выпускать множество подробных предметов декора, ставших чрезвычайно модными в 18 веке. В подражание Фаберже Луи Картье создал собственную коллекцию аксессуаров, небольших часов и наручных часов, тщательно отполированных и украшенных эмалью. Дом Cartier, конечно, не выпустил такого количества изделий, как Карл Фаберже, но представил искушенной публике новые цветовые комбинации, такие как, например, пурпурный с зеленым. Эмаль, как декоративный материал, стала очень популярной, благодаря Дому Фабереже, известному своими пасхальными яйцами. Луи Картье решил представить собственное видение этого символа русской Пасхи. Его изделия были особенно изящными

Луї Картьє і Карл Фаберже

У 1900 році вся увага світової громадськості була прикута до Росії, коли Карл Фаберже вразив відвідувачів Всесвітньої виставки в Парижі своєю колекцією з 15 імператорських великодніх яєць, виготовлених в подарунок членам царської родини - від імператорів Олександра III та Миколи II до цариці Олександри Федорівни та вдовуючої імператриці Марії Федорівни. Серед шанувальників Фаберже був і Луї Картьє. Майстерність Фаберже зі створення виробів з емалі і каміння була настільки вражаючою, що його роботи можна було знайти в усіх царських палацах, будинках російської аристократії і знаті. Стиль Людовика XVI в його знаменитих настільних годинниках з емаллю, декоративних виробах, рамках для фотографій і аксесуарів служив натхненням для французьких художників, які стали випускати безліч предметів декору, що стали надзвичайно модними в XVIII столітті. Наслідуючи Фаберже Луї Картьє створив власну колекцію аксесуарів і невеликих годинників, ретельно відполірованих і прикрашених емаллю. Дім Cartier, звичайно, не випустив такої кількості виробів, як Карл Фаберже, але представив до уваги досвідченої публіки нові колірні комбінації, такі як, наприклад, пурпурний із зеленим. Емаль, як декоративний матеріал, стала дуже популярною, завдяки дому Фабереже, відомому своїми великодніми яйцями. Луї Картьє вирішив представити власне бачення цього символу російського Великодня. Його вироби були особливо витонченими.

Материалы, цвета и технологии Cartier

1909 год был отмечен самыми значимыми для мира искусств событиями: Русский балет Сергея Дягилева, благодаря которому такие таланты, как Вацлав Нижинский и Тамара Карсавина стали знаменитыми в одно мгновение, принес славу и известному парижскому театру Chatelet.

Луи Картье и главный художник его Дома Чарльз Жако были очарованы буйством красок, представленных в сценических костюмах дягилевской балетной труппы: оранжевого рядом с желтым, зеленого с синим, темно-синего с небесно-голубым и красного перекликающегося с розовым и пурпурным. Эти бросающиеся в глаза смелые идеи подтвердили возможность сочетания изумрудов с сапфирами и аметистов с рубинами и нефритом. Однако, когда Русский балет демонстрировал парижской публике эти невероятные для того времени сочетания цветов, у Луи Картье уже была выпущена коллекция в 1903 году, в которой он экспериментировал с ювелирными изделиями, где изумруды свободно сочетались с аметистами, а аметисты с рубинами. Тогда к созданию столь необычной коллекции его вдохновило искусство Японии и Китая.

Одной из самых любимых цветовых комбинаций Луи Картье была сине-зеленая гамма. Известный сине-зеленый кулон Cartier был создан в 1923 году. В нем изумруды и сапфиры создают уникальный меланжевый орнамент. Другой кулон в виде броши, изготовленный в 1913 году, также демонстрировал это сочетание цветов, правда вместо изумрудов в нем стоял нефрит, натуральная бирюза и сапфировые кабошоны. Этот новый стиль броши полностью изменил представление об этих дамских украшениях, принятое в то время. «Стиль гирлянды» позволял закрепить верхнюю часть брошикулона на корсаже платья, тогда как свободный её конец свисал вниз. Влияние модернизма ярко прослеживается в коллекциях Cartier, созданных в 1913-14 годах. Тогда ювелиры Дома начали комбинировать платину и драгоценные камни с черненой сталью. Именно в эти годы появилась уникальная коллекция из шести диадем, одна из которых до сих пор находится в коллекции Дома Cartier. Несмотря на дерзкий, даже революционный по тем временам дизайн, форма, деликатное исполнение и бриллианты грушевидной огранки придают диадеме схожесть с тиарами 1908 года.

Матеріали, кольори і технології Cartier

1909 рік був відзначений найбільш значущими для світу мистецтв подіями: Російський балет Сергія Дягілєва, завдяки якому такі таланти, як Вацлав Ніжинський і Тамара Карсавіна стали знаменитими в одну мить, приніс славу і відомому паризькому театру Chatelet. Луї Картьє і головний художник його дому Чарльз Жако були зачаровані різноманіттям фарб, представлених в сценічних костюмах дягілєвської балетної трупи: помаранчевого поруч з жовтим, зеленого з синім, темно-синього з небесно-блакитним і червоного, що перекликається з рожевим і пурпурним. Ці сміливі ідеї підтвердили можливість поєднання смарагдів з сапфірами і аметистів з рубінами і нефритом. Проте, коли Російський балет демонстрував паризькій публіці ці неймовірні для того часу поєднання кольорів, у Луї Картьє вже була випущена колекція в 1903 році, в якій він експериментував з ювелірними виробами, де смарагди вільно поєднувалися з аметистами, а аметисти з рубінами. Тоді до створення такої незвичайної колекції його надихнуло мистецтво Японії та Китаю. Однією з найулюбленіших колірних комбінацій Луї Картьє була синьо-зелена гамма. Відомий синьо-зелений кулон Cartier був створений в 1923 році. У ньому смарагди і сапфіри створюють унікальний меланжевий орнамент. Інший кулон у вигляді брошки, виготовлений в 1913 році, також демонстрував це поєднання кольорів, правда замість смарагдів в ньому стояв нефрит, натуральна бірюза і сапфірові кабошони. Цей новий стиль брошки повністю змінив уявлення про дамські прикраси, прийняте в той час. «Стиль гірлянди» дозволяв закріпити верхню частину броші або кулона на корсажі сукні, тоді як вільний її кінець звисав вниз. Вплив модернізму яскраво простежується в колекціях Cartier, створених у 1913-1914 роках. Тоді ювеліри дому почали комбінувати платину і дорогоцінні камені з чорненою сталлю. Саме в ці роки з'явилася унікальна колекція з шести діадем, одна з яких все ще знаходиться в колекції дому Cartier. Незважаючи на зухвалий, навіть революційний на ті часи дизайн, форма, делікатне виконання і діаманти грушоподібного ограновування надають діадемі схожість з тіарою 1908 року.

Тут не окремі речення, а цілі абзаци. Щодо того що стаття "базується" на кількох джерелах - це аніскільки не виправдовує її. Це не звичайна для Вікіпедії ситуація, зазвичай такі абзаци і статті вилучаються, авторів суворо попереджають. Щодо того що журі тут не при чому - тоді навіщо воно взагалі, якщо не бачить такі разючі речі? Ти пропонуєш долучатися - як? замість більшої частини журі, які нездатна відрізнити текст який треба вилучити за правилами вікіпедії, від майже бездоганного? --Ілля 07:57, 10 листопада 2011 (UTC)

Як не виправдовує? Вона ж не порушила авторські права — ні. Умови використання того сайту дозволяють цитування за наявності активного посилання. --Α.Μακυχα 09:38, 10 листопада 2011 (UTC)

це не цитати. Технічно цитата виглядала б наступним чином, з використанням шаблону Цитата або Виписка, але використання цитат, як із точки зору авторського права так і з точки зору правил вікіпедії також обмежуються доречністю, обсягом, метою цитування. Статті не можуть складатися виключно, переважно чи значною мірою з таких цитат.

Матеріали, кольори і технології Cartier

1909 рік був відзначений найбільш значущими для світу мистецтв подіями: Російський балет Сергія Дягілєва, завдяки якому такі таланти, як Вацлав Ніжинський і Тамара Карсавіна стали знаменитими в одну мить, приніс славу і відомому паризькому театру Chatelet. Луї Картьє і головний художник його дому Чарльз Жако були зачаровані різноманіттям фарб, представлених в сценічних костюмах дягілєвської балетної трупи: помаранчевого поруч з жовтим, зеленого з синім, темно-синього з небесно-блакитним і червоного, що перекликається з рожевим і пурпурним. Ці сміливі ідеї підтвердили можливість поєднання смарагдів з сапфірами і аметистів з рубінами і нефритом. Проте, коли Російський балет демонстрував паризькій публіці ці неймовірні для того часу поєднання кольорів, у Луї Картьє вже була випущена колекція в 1903 році, в якій він експериментував з ювелірними виробами, де смарагди вільно поєднувалися з аметистами, а аметисти з рубінами. Тоді до створення такої незвичайної колекції його надихнуло мистецтво Японії та Китаю. Однією з найулюбленіших колірних комбінацій Луї Картьє була синьо-зелена гамма. Відомий синьо-зелений кулон Cartier був створений в 1923 році. У ньому смарагди і сапфіри створюють унікальний меланжевий орнамент. Інший кулон у вигляді брошки, виготовлений в 1913 році, також демонстрував це поєднання кольорів, правда замість смарагдів в ньому стояв нефрит, натуральна бірюза і сапфірові кабошони. Цей новий стиль брошки повністю змінив уявлення про дамські прикраси, прийняте в той час. «Стиль гірлянди» дозволяв закріпити верхню частину броші або кулона на корсажі сукні, тоді як вільний її кінець звисав вниз. Вплив модернізму яскраво простежується в колекціях Cartier, створених у 1913-1914 роках. Тоді ювеліри дому почали комбінувати платину і дорогоцінні камені з чорненою сталлю. Саме в ці роки з'явилася унікальна колекція з шести діадем, одна з яких все ще знаходиться в колекції дому Cartier. Незважаючи на зухвалий, навіть революційний на ті часи дизайн, форма, делікатне виконання і діаманти грушоподібного ограновування надають діадемі схожість з тіарою 1908 року.

— Журнал "Русские Эмираты" Выпуск 4/26 2008

--Ілля 10:29, 10 листопада 2011 (UTC)

цитата - порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов'язковим посиланням на його автора і джерела цитування, іншою особою у своєму творі з метою зробити зрозумілішими свої твердження або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні;

— Закон України «Про авторське право і суміжні права»

Вказані тексти не є ні порівняно короткими, не мають в тексті обов'язкового посилання (лише в кінці статті) і немає мети зробити зрозумілішими свої твердження, оскільки ці свої твердження взагалі відсутні, також не ставиться і мета показати погляди іншого автора в автеничному формулюванні. --Ілля 10:36, 10 листопада 2011 (UTC)

Також наявність дозволу на цитування ніякого значення не має оскільки

Стаття 21. Вільне використання твору із зазначенням імені автора

Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;

— Закон України «Про авторське право і суміжні права»

але це не означає що у Вікіпедії можна вільно використовувати будь-які тексти, називаючи їх буцімто "цитатами" --Ілля 10:39, 10 листопада 2011 (UTC)

І просто для ознайомлення

Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав

1. Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

— Кримінальний кодекс України

--Ілля 10:45, 10 листопада 2011 (UTC)

Дякую, переконливо. Що ж, віднині будемо пильнішими! Висновок:

• обережніше оцінюватиму дотримання авторських прав;
• напишу зараз листа учасникам про переклад, дотримання авторських прав та енциклопедичний стиль;
• попереджу про можливі повні дискваліфікації учасників, які систематично використовують автопереклад та порушують авторські права;
• прошу допомогати з виявленям порушень авторських прав та не вагатися вилучати текст, який дійсно порушує авторські права.

--Α.Μακυχα 11:00, 10 листопада 2011 (UTC)

Хочу подякувати за доречні, корисні і аргументовані зауваження. В умовах конкурсу редагування можливе до 9 грудня. Щодо копі-пасту - його буде вилучено. Вважаю, що ці дебати дуже конструктивні. Думаю, після мого "яскравого" прикладу творчий процес зі створення статей стане лише досконалішим. -- Zhyriakova 20:00, 11 листопада 2011 (UTC)

Щодо непридатності до оцінювання. Я особисто не є фахівцем з авторського права. Я оцінював статтю по Реньо з точки зору загальної інформативності та насиченості. Окрім того, мені нічого невідомо про захист блогів авторськими правами. Може, п. Ілля і з того приводу щось додасть? --Shmyg 13:09, 15 листопада 2011 (UTC)

Астерікс на Олімпійських іграх (фільм, 2008). Зауваження щодо порушення авторських прав враховано. Shunik