Плач перепілки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Плач перепілки
Жанр військовий
Режисер Ігор Добролюбов
Сценарист Іван Чигринов
У головних
ролях
Едуард Горячий
Валентин Бєлохвостик
Федір Шмаков
Тетяна Мархель
В'ячеслав Павлють
Оператор Олександр Рудь
Композитор Володимир Кондрусевич
Художник Алім Матвейчук
Кінокомпанія «Білорусьфільм»
Тривалість 585 хв. (9 серій)
Країна СРСР СРСР
Рік 1990
IMDb ID 4502170

«Плач перепілки» — радянський дев'ятисерійний художній фільм 1990 року, знятий кіностудією «Білорусьфільм».

Сюжет[ред. | ред. код]

За мотивами романів Івана Чигринова «Плач перепілки», «Виправдання крові», «Свої і чужі». Фільм про перші місяці Великої Вітчизняної війни. Герої фільму — веремейківці, жителі невеликого села, що загубилося серед білоруських лісів. Влітку 1941 року відлуння війни докотилося і сюди. Залишене Червоною Армією, але ще не взяте німцями, їх село опинилося на нічийній смузі. Лісовими стежками блукали солдати, намагаючись вийти з оточення, німці гнали полонених в концтабори, в лісових хащах створювалися перші партизанські загони. Це була пора припущень, сумнівів, чуток, смутний час чи то безвладдя, то чи двовладдя. Герої повинні вирішити головне для себе питання — як жити в умовах, що склалися. Кожен знаходить свій шлях, але всі разом вони протистоять смерті і насильству…

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]