Пікульський Михайло Святославович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Михайло Святославович Пікульський (народився 10 квітня 1963(19630410) в Києві) — український хоровий та симфонічний диригент.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Київську державну консерваторію імені П. І. Чайковського (1989, факультет хорового диригування, клас професора Г. І. Ткаченко); 1994, факультет оперно-симфонічного диригування, клас професора Р. І. Кофмана).

2000–2002 – диригент Київського академічного театру оперети.

2002–2004 – головний диригент Іркутського Музичного театру, де здійснив постановки опери.

2004–2005 – головний диригент Івановського Музичного театру (м. Іваново, РФ), де здійснив постановки опери.

З 2010 — головний диригент симфонічного оркестру Київського інституту музики імені Р. М. Глієра, паралельно працює диригентом Академічного оркестру народної і популярної музики НРКУ (2005).

Викладав у Київському державному інституті культури (1989–2000) диригування та фахові дисципліни. Був хормейстером академічного хору студентів (стаціонару).

З 2013 — художній керівник і головний диригент Академічного оркестру народної та популярної музики Українського радіо.

Творчість[ред. | ред. код]

Здійснив постановки:

  • Арнольд Шенберг, «Місячний Пьеро» на вірші Альбера Жиро для голосу та ансамблю (2001);
  • Г. Доніцетті, опера «Дзвіночок»,
  • І. Кальман, оперета «Містер Ікс»,
  • П. І. Чайковський, балет «Лускунчик» (2004);
  • К. Молчанов «А зорі тут тихі»,
  • Ц. Пуні, балет «Есмеральда» (2005);
  • І Тараненко, мелодекламація для читця, хору, оркестру та електронного запису «Іван Вишенський» (2007).

Література[ред. | ред. код]

  • Укладачі: О. О. Скаченко, Н. М. Кречко; гол. ред. М. М. Поплавський ; наук. ред. І. Д. Гамкало. Пікульський Михайло Святославович // Майстри хорового мистецтва : біобібліогр. покажч. : присвячується 45-річчю кафедри хорового диригування КНУКіМ / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв, Наукова бібліотека. — 2013. — № 3. — С. 64. Архівовано з джерела 26 лютого 2022. Процитовано 25 листопада 2018.

Посилання[ред. | ред. код]