Розрахункова операція
Розрахункова операція - операція, що передбачає рух коштів між контрагентами, в широкому сенсі - передача цінності або еквівалента цінності між зацікавленими сторонами. Операція може супроводжуватись документом (документами) відповідної форми та змісту, що підтверджує факт операції. Одна або обидві сторони (контрагенти) можуть вести облік розрахункових операцій згідно власних потреб або вимог законодавства.
Визначення в законодавстві України[ред. | ред. код]
Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця[1].
Дивись також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Закон України про застосування реєстраторів розрахункових у сфері торгівлі, громадського харчування послуг від 06 липня 1995 року №265/95-ВР. Архів оригіналу за 15 липня 2017. Процитовано 24 березня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Розрахункові банківські операції // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.