Темпті-агун
| Темпті-агун | |
|---|---|
| Народився | 18 століття до н. е. |
| Посада | правитель Еламуd |
Темпті-агун (д/н — бл. 1685 до н. е.) — суккуль-мах (верховний володар) Еламу близько 1698—1685 роках до н. е.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з династі Епартідів (Суккуль-махів). Син Кутір-Наххунте I і Велкіші. Близько 1730 року до н. е. призначається суккалем Суз. Близько 1711 року до н.е разом з батьком брав участь у військовій кампанії проти Вавилонського царства, якому було завдано тяжкої поразки. На честь цієї перемоги відповідно до знайденої глиняної таблички Темпті-агун спорудив в Сузах храм для богині Ішме-караб, який присвятив батькові, стрийкові Ліла-ірташу, самому собі, молодшому братові Темті-хіша-ханешу, своїй матері Велкіші.
1700 року до н. е. після смерті батька влада перейшла до Ліла-ірташа, але той не призначив Те5мпті-агуна суккалем Еламу і Симашкі (офіційним спадкоємцем), можливо через хворобу. Втім 1698 року до н. е. він все ж спадкував трон після смерті Ліла-ірташа. Призначив свого брата Темті-хіша-ханеша суккалем Еламу і Симашкі, але той невдовзі помер. Тому на його місце суккаль-мах призначив стриєчного брата Тан-Улі, а суккалем Суз — небожа Кук-нашура.
Основну увагу приділяв власній державі, обмеживши військову активність, оскільки Вавилон заслаб, а шумерські держави боролися між собою. Значно зміцнив Сузи, звівши там фортецю. Також перебудував храм верховного бога Іншушинака. Помер близько 1685 року до н. е. Йому спадкував Тан-Улі.
Джерела[ред. | ред. код]
- D.T. Potts: The Archaeology of Elam, Cambridge University Press, Cambridge 1999 ISBN 0521563585, S. 164–65, 174
- Luca Peyronel: The Old Elamite period, in: Javier Álvarez-Mon, Gian Pietro Basello, and Yasmina Wicks (Hrsg.): The Elamite World, London, New York, 2018, ISBN 978-1-138-99989-3, S. 206.