Шахох кіче-вінак
Шахох кіче-вінак — історична драма народу мая післякласичного періоду. Записана у 1850-х роках французьким дослідником Шарлем-Ет'єном Брассером де Бурбуром. Назва перекладається як «Танок людей кіче».
Історія[ред. | ред. код]
Створена напочатку або середині XVI ст. Оригінадбний текст не зберігся, тому дослідникам доволі важко визначити час створення. У 1857—1858 роках перекладено французькою мовою. На думку Брассера де Бурбура в основі цієї драми лежить дійсна подія, припускає, що юнак з народу мая-какчикелей міг якимось чином чути від мандрівних торговців про висадку іспанців на Антильських островах і про їх жорстокості. На думку радянського дослідника Ростислава Кинжалова, створення «Шахох кіче-вінак» слід віднести до більш пізнього часу — до періоду, що безпосередньо слідував за іспанським завоюванням.
Зміст[ред. | ред. код]
Один з головних володарів Ішимче, столиці какчикелей мав славу найвідомішого чарівника у всій країні. Він був заклятим ворогом правителя кіче і тому часто переносився на ніч у К'умаркаах, на дах його палацу. Стоячи там, він, перетворившись на тварину або яку-небудь птаха, страшно завивав і постійно викрикував образливі слова на адресу правителя кіче. Останній, не бажаючи більше переносити такі образи, скликав чарівників своєї країни і пообіцяв велику нагороду тому з них, хто зможе втихомирити ворога.
Один з чарівників зголосився здійснити це. Говорили, що у нього велика магічна сила і що він дуже обізнана в чаклунстві. Проте впоратися з чарівником какчикелей виявилося не просто: він одним стрибком переносився з гірської вершини на іншу, накладені на нього пута миттєво розривалися. Нарешті, чарівник кіче зумів зв'язати ворога зачарованими мотузками. Переможеного привели до правителя кіче. На питання: чи він протягом такого тривалого часу порушував нічний спокій, какчикель гордо відповів ствердно. Тріумфуючий повелитель кіче Вахшакі-Каам наказав принести його в жертву.
Знать і простий народ, «вояки-орли» і «вояки-ягуари» зібралися у дворі храму. Вони почали танцювати навколо бранця, обсипаючи його образливими жартами, але він переносив всі з вражаючим спокоєм. Коли ж жерці були вже готові завдати йому смертельний удар, какчикель крикнув, зробивши їм знак рукою: «Почекайте трохи і вислухайте те, що я зараз скажу вам. Знайте, що близько вже час, коли ви будете в відчаї через несподівані біди, що впадують на вас. А цей огидний старий, — додав він, вказуючи на Вахшакі-Каам, — помре ще раніше. Знайте ж, що, можливо, завтра, а може бути, післязавтра прийдуть сюди не напівголі, як ви, а одягнені і озброєні з голови до ніг люди. Вони зруйнують ці будівлі, і в них будуть жити тільки сови та дикі коти. Тоді настане кінець вашій величі і вся слава вашої країни зникне назавжди». Сказавши ці слова, бранець серед загального заціпеніння сам ліг на жертовник.
Джерела[ред. | ред. код]
- Brasseur de Bourbourg C. E. 1857—1858. Hisloire des nations civilisees du Mexique et de l'Amerique Centrale durant les siecles anterieurs a Christophe Colomb, Paris, t. II, pp. 543—545
- Correa G., Cannon C., Hunter W.A., Bode. B. 1961. The Native Theatre in Middle America. TUMARIP, v. 27.
- Кинжалов Р. В. Культура древних майя, Изд-во: Наука, Л., 1971