Штучний підйом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Штучний підйом належить до використання штучних засобів для збільшення потоку рідин, таких як сира нафта або вода, з видобувної свердловини.

Опис[ред. | ред. код]

Як правило, це досягається використанням механічного пристрою всередині свердловини (відомого як насос або швидкісна колона) або зменшенням маси гідростатичної колони шляхом впорскування газу в рідину на деякій відстані вниз по свердловині. Новіший метод, що називається безперервне транспортування пасом (Continuous Belt Transportation (CBT)), використовує маслопоглинаючий ремінь для видобутку з маргінальних та непрацюючих свердловин (олеофільний пас збирає лише важку нафту). Штучний підйом необхідний у свердловинах, коли в резервуарі недостатньо тиску, щоб підняти вироблену рідину на поверхню, але часто використовується в природних проточних свердловинах (які технічно в цьому не потребують), щоб збільшити дебіт, що перевищує природний. Утворена рідина може бути нафтою, водою або сумішшю нафти і води, як правило, змішаною з деякою кількістю газу.

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]