EPIRB
Аварійний радіомаяк або Морський аварійний радіобуй (англ. EPIRB, Emergency Position Indicating Radio Beacon) - тип аварійного радіомаяка, портативний радіопередавач на батарейках, який використовується в надзвичайних ситуаціях для визначення місцезнаходження літаків, суден і людей, які зазнають лиха і потребують негайного порятунку. У разі виникнення надзвичайної ситуації, такої як затоплення судна або авіакатастрофа, передавач активується і починає передавати безперервний радіосигнал, який використовується пошуково-рятувальними командами для швидкого виявлення місця надзвичайної ситуації та надання допомоги. Сигнал виявляють супутники міжнародного консорціуму рятувальних служб COSPAS-SARSAT, які можуть виявляти аварійні радіомаяки в будь-якій точці Землі, що передають сигнал на частоті лиха COSPAS 406 МГц. Консорціум розраховує місцезнаходження радіомаяка та швидко передає інформацію до відповідної місцевої організації, яка здійснює пошук і рятування. Основна мета цієї системи - допомогти рятувальникам знайти постраждалих протягом так званої "золотої доби" (перші 24 години після травматичної події), протягом якої зазвичай вдається врятувати більшість постраждалих. Особливістю, що відрізняє сучасний EPIRB, який часто називають GPIRB, від інших типів аварійних радіомаяків, є те, що він містить GPS-приймач і передає своє місцезнаходження, зазвичай з точністю до 100 метрів (330 футів), для полегшення пошуку. Попередні аварійні радіомаяки без GPS можуть бути локалізовані з точністю до 2 кілометрів за допомогою супутників COSPAS.
Стандартна частота сучасного радіомаяка EPIRB - 406 МГц. Це міжнародно регульована мобільна служба радіозв'язку, яка допомагає пошуково-рятувальним операціям виявляти і визначати місцезнаходження човнів, літаків і людей, що зазнають лиха. Вона відрізняється від супутникової станції аварійного визначення місцезнаходження радіомаяка.
Першою формою цих радіомаяків був радіомаяк ELT на частоті 121,500 МГц, який був розроблений як автоматичний радіомаяк локатора для військових літаків, що зазнали аварії. Вперше ці радіомаяки були використані в 1950-х роках американськими військовими, а на початку 1970-х років вони стали обов'язковими для використання на багатьох типах літаків комерційної та цивільної авіації.[1] Частота і формат сигналу, що використовувалися радіомаяками ELT, не були призначені для виявлення супутників, що призвело до створення системи з поганими можливостями визначення місцезнаходження і з великими затримками у виявленні активованих радіомаяків. Мережа виявлення супутників була побудована після того, як радіомаяки ELT вже були в загальному користуванні, причому перший супутник був запущений лише в 1982 році, і навіть тоді супутники забезпечували лише виявлення з точністю визначення місцезнаходження приблизно 20 кілометрів (12 миль). Пізніше ця технологія була розширена для використання на суднах у морі (EPIRB), окремих осіб (PLB і, починаючи з 2016 року, MSLD). Усі вони перейшли від використання 121,500 МГц як основної частоти до використання 406 МГц, яка була розроблена для виявлення і визначення місцезнаходження супутників.
З моменту створення Cospas-Sarsat у 1982 році радіомаяки допомогли врятувати понад 28 000 людей у більш ніж 7 000 ситуаціях лиха. Лише у 2010 році система надала інформацію, яка допомогла врятувати 2 388 осіб у 641 ситуації лиха.[2]
Порівняльна таблиця і типологія аварійних радіобуїв[ред. | ред. код]
| Система | ELT / PLT (121,5 МГц) | EPIRB (406 МГц) | DSC—EPIRB | SART | INMARSAT—E* |
|---|---|---|---|---|---|
| Час виявлення сигналу небезпеки | від кількох годин до доби, ненадійно | кілька годин | негайно | - | 3 хвилини |
| Ідентифікація | не передбачено | стробоскоп, GPS | GPS, SART | - | GPS, SART, стробоскоп |
| Повідомлення виду лиха | не передбачено | так | так | не передбачено | так |
| Покриття | КОСПАС-САРСАТ (з 1 лютого 2009 року припинено обробку сигналів ELT, що працюють на частотах 121,5/243 МГц) | - | з 1.12.2006 експлуатацію припинено |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ O'Connors, Chris. Cospas-Sarsat System Overview (PDF).
- ↑ Rescue Stories. Архів оригіналу за 15 вересня 2012. Процитовано 9 жовтня 2012.
Джерела[ред. | ред. код]
- Cospas-Sarsat – the International Satellite System For Search and Rescue
- ITU – Maritime mobile Access and Retrieval System (MARS)
- NOAA SARSAT website
- NOAA notice of planned phasing out of 121.5/243 MHz beacons in 2009 [Архівовано 2021-05-22 у Wayback Machine.]
- ICAO/IMO Working Paper 10 to 14 September 2007 – Joint Working Group on Harmonization of Aeronautical and Maritime Search and Rescue
- Operation of a Hydrostatic Release Unit
- EEVblog #368 - EPIRB Teardown (Examination of the components of a 121/5/243Mhz Epirb). YouTube. 9 жовтня 2012. Архів оригіналу за 11 грудня 2021.
- Rescue Coordination Centres (RCCs) and SAR Points of Contact (SPOCs)
- RCC Messages
- The History and Experience of the International COSPAS-SARSAT Programme for Satellite-Aided Search and Rescue [Архівовано 2017-01-21 у Wayback Machine.]