Konvoi
.jpg)
Konvoi був більш-менш стандартизованим проектом німецьких АЕС класу 1300-1400 МВт, який був реалізований на трьох станціях.[1] До 15 квітня 2023 року це були останні атомні електростанції в Німеччині, які все ще працювали в рамках «відмови від використання атомної енергії[en]».
Історія[ред. | ред. код]
Konvoi також називався внутрішньо як будівельна лінія 80. Проект був подальшим розвитком 3-го покоління реакторів з водою під тиском від виробника Kraftwerk Union (KWU) , тепер відомого як Pre-Konvoi.
Конвої Isar II , Emsland і Neckarwestheim II були побудовані KWU між 1981 і 1989 роками.[2] Це були наймолодші атомні електростанції в Німеччині. Наприклад, спочатку передбачувана можливість використання технологічної пари на додаток до виробництва електроенергії для забезпечення централізованого опалення, чого не було впроваджено на жодній із збудованих електростанцій. Централізоване опалення від атомних електростанцій є рідкістю в усьому світі, але в Німеччині, наприклад, на атомній електростанції Грайфсвальд, водяному реакторі радянської конструкції (ВВЕР), воно практикувалося протягом усього терміну експлуатації станції.[3]
Позначення як конвой[de] вказує на те, що сподівалися, що ідентична конструкція електростанцій спростить і скоротить процес затвердження.[4] Однак бажана повна стандартизація не вдалася через федеральну структуру німецького законодавства про затвердження. Вимоги трьох відповідальних державних органів із затвердження призвели до значних відмінностей у конструкції побудованих систем.
Будівельна лінія Konvoi отримала подальший розвиток у KWU у 1991 році, щоб стати будівельною лінією 95 (або Advanced Konvoi), яка характеризується номінальною електричною потужністю до 1500 МВт, повністю цифровою технологією керування (Teleperm XP/XS) і системою моніторингу втоми.
Починаючи з 1996 року, компанія Siemens Nuclear Power у співпраці з Framatome удосконалила його до EPR, включивши функції французького N4[en]. У той же час функції технології Konvoi були інтегровані в старі системи KWU в рамках модернізації. Siemens Nuclear Power і Framatome об’єдналися в Німеччині в 2001 році, щоб створити Framatome ANP GmbH, яка була перейменована в Areva NP GmbH в 2006 році. З 2015 року підрозділ електростанцій знову називається Framatome GmbH . Відтоді Siemens вийшов із спільного підприємства, але продовжує постачати неядерні частини (наприклад, парові турбіни) для атомних електростанцій.
У центрі імені Гельмгольца в Дрездені-Россендорфі (HZDR) була представлена модель конвойного реактора ROCOM[de] (Rossendorf Coolant Mixing Facility) у масштабі 1:5. З його допомогою можна було експериментально досліджувати процеси течії в реакторі.
Перелік реакторів[ред. | ред. код]
 | Цей розділ статті ще не написано. |
Скасовані реактори[ред. | ред. код]
Іншими запланованими конвойними атомними електростанціями в Німеччині були наступні проекти:
- Гамм[de]
- Бібліс C/D
- Вахнум A/B
- Пфафенхофен/Сюзам[de] A/B (Рехлінґ)
- Пляйнтінґ
- Боркен (Гессен)[de]
Деякі проекти були залишені після Чорнобильської катастрофи; Borken і Hamm були остаточно залишені лише в 1995 році. Плани щодо Biblis C не продовжувалися.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Kernkraftwerke in Deutschland (нім.). Bundesministerium für Umwelt, Naturschutz, Bau und Reaktorsicherheit. 11 липня 2013. Архів оригіналу за 19 квітня 2014.
- ↑ Country profiles: Germany. 15 квітня 2023.
- ↑ Rainer Klute (3 лютого 2018). Nukleare Fernwärme (de-DE) . Nuklearia. Процитовано 15 квітня 2023.
- ↑ Albert Ziegler, Hans-Josef Allelein (19 травня 2023). Moderne Leichtwasserreaktoren. Reaktortechnik. Berlin, Heidelberg: Springer Berlin Heidelberg. с. 243—310. doi:10.1007/978-3-642-33846-5_10. ISBN 978-3-642-33845-8.
Література[ред. | ред. код]
- R. Rieser und A. Kojetinsky: Kernkraftwerk Isar 2 – Modellanlage des „Konvois“. In: Kraftwerkstechnik 63, 12/1983
Зовнішні посилання[ред. | ред. код]
- Konsens-Reaktor gesucht, DIE ZEIT, 11. Dezember 1992, Nr. 51, abgerufen am 19. April 2014