Лепіста ліловонога
| Лепіста ліловонога | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_Cooke_712752.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lepista personata (Fr.) Cooke | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Lepista saeva Clitocybe saeva | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Лепіста ліловонога або рядовка ліловонога (Lepista personata) — гриб роду лепіста.
Біотоп[ред. | ред. код]
Росте від кінця серпня до листопада на луках, пасовищах, у степах, рідше в лісах на освітлених галявинах, на узліссях. Зустрічається групами, іноді утворює «відьмині кільця».
Опис[ред. | ред. код]
Шапка діаметром 5—15 см, м'ясиста, спочатку напівсферична, пізніше випукло-розпростерта, плоско-розпростерта, з тонким, рівним, гладким краєм. Поверхня шапки гола, гладка, кремова, коричнювато-кремова, охряна, рудувато-сірувата, жовтувато-сірувата. Гіменофор пластинчастий. Пластинки густі, широкі, вільні, спочатку білуваті, пізніше кремові або жовтувато-охряні. Споровий порошок рожевувато-жовтуватий. Спори 7—8 на 4—5 мкм. Ніжка заввишки 2—8 см, діаметром 1,5—3 см, циліндрична, розширена біля основи, коротка, волокниста, спочатку суцільна, пізніше порожниста, лілувата або блідо-фіолетова. М'якоть щільна, м'ясиста, товста, з віком рихла, лілувата, кремова, сірувато-лілова, з неприємним або слабким фруктовим запахом[1].
Поширення[ред. | ред. код]
Гриб широко розповсюджений у Європі[2]. В Україні — по всій території. Також зустрічається у Північній Америці[3].
Використання[ред. | ред. код]
Їстівний гриб 4 категорії[1]. Використовується після відварювання, вареним, смаженим, маринованим. На смак дещо нагадує печерицю. Завдяки зовнішньому вигляду цей гриб досить складно сплутати з неїстівними грибами.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Lepista saeva. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 1 листопада 2020.
- ↑ Bas C. (1995). Flora Agaricina Neerlandica : Critical Monographs on Families of Agarics and Boleti Occurring in the Netherlands Vol. 3. CRC Press. с. 74. ISBN 90-5410-616-6. Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 13 листопада 2009.
- ↑ Arora, David. (1986). Mushrooms Demystified. Berkeley, CA: Ten Speed Press. ISBN 0-89815-169-4
Джерела[ред. | ред. код]
- С. П. Вассер. Съедобные и ядовитые грибы Карпат. — Ужгород: Карпати, 1990. — С. 156.
|
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
