Єва Юстін
| Єва Юстін | |
|---|---|
| нім. Eva Justin | |
 | |
| Народилася |
23 серпня 1909[1] Дрезден, Німецька імперія[1] |
| Померла |
11 вересня 1966 (57 років) Оффенбах-на-Майні, Дармштадт, Гессен, ФРН ·злоякісна пухлина |
| Країна |
 Німеччина |
| Діяльність | антрополог, психологиня |
| Галузь | антропологія |
| Alma mater | HU Berlin |
| Знання мов | німецька |
| Заклад | Q1541776? |
Єва Юстін (нім. Eva Justin 1909–1966) — німецька вчена-психолог і антрополог нацистської Німеччини, була одним з головних ідеологів геноциду циган у Німеччині.
Історія[ред. | ред. код]
Єва Юстін народилася в сім'ї працівника Рейхсбана Карла Юстіна і Маргарете в Дрездені. У 1925 році вступила до молодогерманського ордена. У 1933 році Єва в віці 24 років отримала атестат зрілості в гімназії Луйзенштіфт. У 1934 році дівчина вступила на навчальний курс медсестри в університетській клініці в Тюбінгені, де зустріла Роберта Ріттера, який вивчав циган.[2] Пізніше Ріттер зробив Єву своїм заступником[3] 2 листопада 1937 року в Берліні.[4]
Юстін знала циганську мову, тому заслужила довіру з боку циган. Вона проводила ретельні дослідження євгеніки циган, вивчала статистику спадкових захворювань і їхні соціальні адаптації[5][6].
Стала відомою завдяки докторській дисертації «Lebensschicksale artfremd erzogener Zigeunerkinder und ihrer Nachkommen» (Долі циганських дітей та їхніх нащадків, вихованих в чужому середовищі), яка була заснована на дослідженнях 41 дитини напівциганського походження, яких з самого дитинства виховували без контакту з циганською культурою.
В результаті своїх досліджень Юстин прийшла до висновку, що «з циганських дітей неможливо виховати повноцінних членів німецького суспільства, так як їм властива природна лінь, недоумство, схильність до бродяжництва, інцесту і злодійства. Дорослі цигани, за її твердженнями, не здатні до вивчення науки і не бажають працювати, таким чином не піддаються повній асиміляції в німецьке суспільство, і є небажаним і шкідливим елементом для нього».
Голокост[ред. | ред. код]
Дисертацію схвалив німецький етнолог Ріхард Турнвальд, і після завершення експерименту всі 41 дитина були депортовані в циганський відсік табору в Освенцімі[7]. Пізніше в табір прибув німецький лікар Йозеф Менгеле, який ставив над деякими з дітей експерименти, інші ж були вбиті в газових камерах. В живих залишилися тільки 2 дитини. Приблизно в цей же час Єва Юстін отримала вчений ступінь доктора філософії.
Після війни[ред. | ред. код]
Після війни Єва Юстін уникла політичних переслідувань і в 1947 році влаштувалася працювати дитячим психологом в департаменті соціальних служб муніципалітету Франкфурта-на-Майні, хоча і не мала спеціальної освіти. У 1958 році окружний прокурор у Франкфурті почав розслідування расових злочинів Юстин до закінчення війни, проте справа була закрита після заключення прокурора про термін давності справи і недостатні докази[8][9][10][11] . Померла в 1966 році від раку.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #124550959 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Gilsenbach 1988, S. 103.
- ↑ Gilsenbach 1988, S. 103f.
- ↑ Horst-Peter Wolff Biographisches Lexikon zur Pflegegeschichte S. 112 Elsevier, Urban&FischerVerlag, 2001 ISBN 3-437-26670-5.
- ↑ Gilsenbach 1988, S. 117.
- ↑ Annette Schäfer Hohenheimer Protokolle Band 58 [Архівовано 25 червня 2021 у Wayback Machine.] (PDF-Datei; 2,98 MB) S. 306 Akademie der Diözese Rottenburg-Stuttgart ISBN 3-926297-87-5.
- ↑ Meister nach Gilsenbach 1988, S.117f.
- ↑ Donald Kenrick, Grattan Puxon. Gypsies Under the Swastika. — University of Hertfordshire Press (January 1, 2009). — ISBN 1-902806-80-8 ISBN 978-1902806808(англ.)
- ↑ Henry Friedlander. The Origins of Nazi Genocide: From Euthanasia to the Final Solution. — The University of North Carolina Press (September 22, 1997). — ISBN 0-8078-4675-9 ISBN 978-0807846759(англ.)
- ↑ Donald Kenrick. The Gypsies During the Second World War: The final chapter. — University of Hertfordshire Press (September 1, 2006). — ISBN 1-902806-49-2 ISBN 978-1-902806-49-5(англ.)
- ↑ Fredrik Barth. One discipline, four ways: British, German, French, and American anthropology. — University of Chicago Press; 1 edition (June 15, 2005). — ISBN 0-226-03829-7 ISBN 9780226038292(англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Горст-Петер Вольфф Biographisches Lexikon zur Pflegegeschichte Elsevier, Urban & FischerVerlag, 2001.. ISBN 3-437-26670-5
- Раймар Гільзенбах: Wie Lolitschei zur Doktorwürde kam. In: Feinderklärung und Prävention +1988.
- Ессіка Гофман Dahlemer Erinnerungsorte. Veröffentlicht von Frank & Timme GmbH, 2007. ISBN 3-86596-144-4 .
- Ернст Кле: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Fischer, Frankfurt am Main 2007. ISBN 978-3-596-16048-8 .
- Йоганнес Майстер: Die «Zigeunerkinder» von der St. Josefspflege in Mulfingen. In: 1999. Zeitschrift für Sozialgeschichte des 20. und 21. Jahrhunderts. 2 (1987), S. 14-51.
|
