Євсєєв Микола Іванович
Микола Іванович Євсєєв | |
---|---|
Народження |
6 грудня 1922 Курськ, СРСР |
Смерть |
20 лютого 1999 (76 років) Світловодськ, Кіровоградська область |
Країна | Росія |
Приналежність | Радянська армія |
Рід військ | танкові війська |
Роки служби | 1941-1973 |
Партія | КПРС |
Звання | Полковник |
Війни / битви | Німецько-радянська війна, Угорська революція 1956 року |
Нагороди |
Микола Іванович Євсєєв (1922—1999) — полковник Радянської Армії, учаснник Великої Вітчизняної війни та придушення Угорської революції 1956 року, Герой Радянського Союзу (1956).
Біографія[ред. | ред. код]
Микола Євсєєв народився 6 грудня 1922 року у Курську. Після закінчення середньої школи працював інструктором спортивного товариства «Динамо» у Льгові. У червні 1941 року Євсєєв був призваний на службу у Робітничо-селянську Червону Армію. У жовтні 1942 року закінчив Харківське танкове училище. З грудня того ж року — на фронтах Великої Вітчизняної війни. Брав участь у Сталінградській битві. У 1944 році закінчив Ленінградську вищу офіцерську школу. Після закінчення війни продолжив службу у Радянській Армії. До жовтня 1956 року гвардії майор Микола Євсєєв командував танковим батальйоном 71-го гвардійського танкового полку 33-ї гвардійської механізованої дивізії Окремої механізованої армії, що базувалася у Румунії. Відзначився під час придушення Угорської революції[1].
Батальйон Євсєєва під час штурму Будапешту 3-8 листопада 1956 року діяв у авангарді та на головному напрямку. Він безпосередньо брав участь у боях з повстанцями, знищуючи їх вогневі точки. Незважаючи на ворожий вогонь, Євсєєв зумів евакуювати тіло загиблого полковника Кохановича. Вів переговори з керівниками груп повсталих. Батальйон Євсєєва при мінімальних втратах зі свого боку завдав серйозної шкоди повстанцям, розгромив два їх опорних пункти[1].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 грудня 1956 року за «мужність та відвагу, проявлені при виконанні військового обов'язку» майор Микола Євсєєв був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна та медалі «Золота Зірка» за номером 10804[1].
У 1973 году у званні полковника Євсєєв був звільнений у запас. Проживав у місті Світловодську Кіровоградської області, працював директором нафтобази. Помер 20 лютого 1999 року[1].
Був також нагороджений орденом Червоного Прапора та двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, рядом медалей[1].
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
- Жилин В. А. Танковые рыцари соловьиного края. Курск, 2003.
- Золотые Звёзды курян. Воронеж: Центрально-Чернозёмное изд., 1966.
|
- Народились 6 грудня
- Народились 1922
- Померли 20 лютого
- Померли 1999
- Радянські танкісти Другої світової війни
- Члени КПРС
- Полковники (СРСР)
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Уродженці Курська
- Радянські танкісти
- Померли у Світловодську
- Учасники придушення Угорського повстання 1956