Єгоров Валерій Павлович

Єгоров Валерій Павлович
рос. Валерий Павлович Егоров
Народився	17 лютого 1927(1927-02-17) селище рудника імені Карла Лібкнехта, тепер місто Соледар Донецької області
Помер	30 травня 1971(1971-05-30) (44 роки)
Громадянство	СРСР
Діяльність	державний діяч
Alma mater	Харківський політехнічний інститут імені Леніна
Партія	КПРС
Нагороди

Валерій Павлович Єгоров (нар. 17 лютого 1927(19270217), селище рудника імені Карла Лібкнехта, тепер місто Соледар Донецької області — 30 травня 1971, загинув у автомобільній аварії) — український радянський діяч, інженер, директор Сєверодонецького хімічного комбінату Луганської області. Герой Соціалістичної Праці (1971).

Біографія

Народився у родині робітника. Дитиною разом із батьками переїхав в місто Лисичанськ Ворошиловградської області, де у 1934 році пішов до школи. У 1941 році закінчив сім класів Лисичанської середньої школи № 2. У 1942 році із родиною був евакуйований в місто Кисельовськ Кемеровської області, де продовжував вчитися в школі.

У 1944 році, після повернення з евакуації, поступив в Донецький індустріальний інститут (тепер — Донецький національний технічний університет). У лютому 1946 року через хворобу був вимушений залишити навчання. У вересні 1946 року продовжив навчання в Рубіжанському хіміко-технологічному інституті, де закінчив три курси механічного факультету. У 1948 році Рубіжанський інститут був розформований, у зв'язку з чим Єгоров в числі інших студентів був направлений для продовження навчання в Харківський політехнічний інститут імені Леніна. Закінчив інститут у 1951 році за фахом «машини і устаткування хімічної промисловості».

Після закінчення інституту в 1951 році був призначений начальником зміни в цеху компресії Лисичанського хімічного комбінату Ворошиловградської області, на якому пропрацював майже усе життя. У травні 1952 — лютому 1954 р. — механік цеху водного очищення, у лютому 1954 — січні 1955 р. — механік цеху синтезу аміаку, у січні — вересні 1955 р. — старший механік виробництва спиртів Лисичанського хімічного комбінату.

Член КПРС з 1954 року.

З вересня 1955 по грудень 1957 року — в тривалому відрядженні в Чехословаччині (брав участь в підборі устаткування для комбінату).

Після повернення із закордонного відрядження з січня по липень 1958 року — начальник цеху синтезу метанолу та ізобутилену. У серпні 1958 — липні 1961 р. — головний механік Лисичанського хімічного комбінату. У липні 1961 — березні 1964 р. — заступник головного інженера із механічної служби Лисичанського хімічного комбінату Луганської області.

У березні 1964 — січні 1966 р. — начальник Управління хімічної промисловості Донецької Ради народного господарства (раднаргоспу).

У січні — червні 1966 р. — виконувач обов'язків головного інженера, у червні 1966 — вересні 1968 р. — головний інженер Лисичанського (з липня 1966 року — Сєверодонецького) хімічного комбінату.

Неодноразово виїжджав у зарубіжні відрядження для ознайомлення з досвідом роботи хімічних виробництв (травень — червень 1966 року — у Францію для ознайомлення з виробництвом аміаку високої продуктивності, в січні 1967 року  — в Румунію і Югославію для ознайомлення з організацією виробництва на азотно-тукових заводах, в липні 1967 — у Федеративну Республіку Німеччину). Розробив і впровадив більше тридцяти раціональних пропозицій з сумарним економічним ефектом більше 150 тисяч рублів.

10 вересня 1968 — 30 травня 1971 року — директор Сєверодонецького хімічного комбінату Луганської області.

Указом Президія Верховної Ради СРСР від 20 квітня 1971 року за видатні успіхи у виконанні завдань п'ятирічного плану, впровадження передових методів праці і досягнення високих технічних і виробничих показників Єгорову Валерію Павловичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордену Леніна і золотої медалі «Серп і Молот». Обирався депутатом Сєверодонецької міської ради депутатів трудящих.

Загинув у автомобільній катастрофі.

Нагороди

• Герой Соціалістичної Праці (20.04.1971)
• орден Леніна (20.04.1971)
• орден Трудового Червоного Прапора (18.05.1966)
• медалі
• «Відмінник хімічної промисловості СРСР» (1969)

Джерела

• Директор Северодонецкого химкомбината Валерий Павлович Егоров [Архівовано 2 липня 2017 у Wayback Machine.]