Єгіазарян Борис
| Єґіазарян Борис | ||||
|---|---|---|---|---|
| Եղիազարյան Բորիս | ||||
| Народження |
7 серпня 1956 (67 років) Апаран,  | |||
| Національність | вірмен | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Жанр | графіка, живопис, колаж | |||
| Навчання | Єреванський художній інститут, Вище художнє училище ім. В. І. Мухіної (Санкт-Петербург), Київська Художня Академія | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вплив | Вірменська мініатюра | |||
| Сайт | boris-eghiazaryan.com | |||
|
| ||||
Борис Завенович Єґіазарян (вірм. Բորիս Զավենի Եղիազարյան; 6 серпня 1956, Апаран — український художник-графік, живописець та колажист вірменського походження. Роботи представлені в колекціях Київської національної картинної галереї, Вінницького музею мистецтв, Музею Сергія Параджанова в Єревані[1], Національної галереї Вірменії[2].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1956 року в селі Апаран, у Вірменії. Навчався живопису в Єреванському художньому училищі, згодом у Художньому інституті ім. Мухіної у Санкт-Петербурзі. У 1986 році закінчив Київську художню академію. З 1986 року бере участь у численних виставках в Україні, Вірменії та закордоном. Роботи художника знаходяться у відомих музеях України та світу, а також численних приватних колекціях. Мав персональні виставки в Бордо, Бадені, Санта-Фе, Парижі, Торонто, Єревані[3].
У 2018 році у «Видавництві Старого Лева» вийшла збірка оповідань художника «Сорок джерел»[4], яку він написав багато років тому. Книжка спогадів Бориса Єґіазаряна проілюстрована малюнками самого художника.
Відзнаки[ред. | ред. код]
- 1998 року, за рейтингом Асоціації галерей України, увійшов до переліку 20 найкращих художників України[3].
- Міжнародний Біографічний центр Кембриджа включив його до списку «2000 видатних художників та дизайнерів ХХ століття»[5].
- 1999 року нагороджений «Дипломом Міжнародного Біографічного центра» Кембриджа за видатний вклад у живопис та мистецтво ХХ століття.
- 2001 року, за рейтингом газети «День», виставка Бориса Єґіазаряна в галереї «На Костельній» була визнана «найкрасивішою виставкою» («Самая красивая выставка», «День», 29 декабря 2001, Киев).
- 2002 року увійшов до каталогу «Обличчя України», «Щорічний Український журнал».
Громадсько-політична діяльність[ред. | ред. код]
З 1988 до 1991 року брав участь у Карабаському конфлікті.[6] У 1988 також виступив на першому несанкціонованому мітінгу в Києві, де розповів про тимчасові події у Сумгаїті.
За участь у Помаранчевій революції нагороджений орденом за громадську мужність (29 січня 2005, «Пора!»)[7].
У 2008 виступав проти фальсифікацій на президентських виборах у Вірменії. У 2014 порівнював ці події з Євромайданом.[8] Активіст Євромайдану, товариш Сергія Нігояна[9].
Виступив активістом популяризації творчості Поліни Райко (1928—2004)[10] та Леоніда Литвина.[11]
Релігійно-суспільна діяльність[ред. | ред. код]
Християнин, належить до Вірменської апостольської церкви. Бере участь у виставках духовного напрямку[12] та благодійних акціях[13].
У липні 2018 року підтримав відкритий лист українських діячів культури до ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[14]
Посилання[ред. | ред. код]
- Борис Егиазарян. "Я против идейной навязчивости, которая обворовывает мир" [Архівовано 12 березня 2018 у Wayback Machine.] (інтерв'ю)
- Алексей Титаренко. О Борисе Егиазаряне
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 4 березня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 4 березня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Егиазарян Борис | Дух и Литера. ru.duh-i-litera.com (ru-RU) . Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 12 березня 2018.
- ↑ Сорок джерел. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 12 березня 2018.
- ↑ Завтра мы все выходим с любовью, или Современное искусство перед лицом Майдана. Русский журнал (ru-RU) . Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 12 березня 2018.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 5 березня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 6 березня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://newslenta.com.ua/society/8350-chto-budet-smaydanom-ili-pochemu-hudozhnik-boris-egiazaryan-perestal-pisat-kartiny.html[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 5 березня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://m17.com.ua/ru/press/news/2013-03-13-02-47-31[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ http://www.lybid.org.ua/kultura/leonid-lytvyn-maliarstvo-detail [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], http://2000.net.ua/weekend/dlja-vas/kultura/87182 [Архівовано 20 січня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ http://news.liga.net/news/culture/504027-v-kieve-proydet-vystavka-dukhovnoy-zhivopisi-tikhoe-siyanie.htm [Архівовано 6 березня 2014 у Wayback Machine.], http://www.inosmi.ru/ukraine/20101124/164450342.html [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 6 березня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Звертаюсь до всіх моїх друзів. Facebook. Boris Yeghiazaryan. 24 липня 2018. Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 7 листопада 2021.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |