Єдиний інформаційний простір

Єди́ний інформаці́йний про́стір'
 — являє собою сукупність баз і банків даних, технологій їх ведення та використання, інформаційно-телекомунікаційних систем і мереж, що функціонують на основі єдиних принципів і за загальними правилами, що забезпечує інформаційну взаємодію організацій і громадян, а також задоволення їх інформаційних потреб. Іншими словами єдиний інформаційний простір складається з таких головних компонентів:

• інформаційні ресурси, що містять дані, відомості та знання, зафіксовані на відповідних носіях інформації;
• організаційні структури, що забезпечують функціонування та розвиток єдиного інформаційного простору, зокрема, збір, обробку, зберігання, розповсюдження, пошук і передачу інформації;
• засоби інформаційної взаємодії громадян і організацій, що забезпечують їм доступ до інформаційних ресурсів на основі відповідних інформаційних технологій, що включають програмно-технічні засоби і організаційно-нормативні документи.

Організаційні структури та засоби інформаційної взаємодії утворюють інформаційну інфраструктуру.

Єдиний інформаційний простір (ЄІП) для різних систем може суттєво відрізнятися. Для певної системи його можна характеризувати, зокрема, такими параметрами:

• види інформаційних ресурсів, якими можуть обмінюватися об'єкти системи (текстова, графічна інформація, бази даних, програми, аудіо-відеоінформація тощо);
• кількість об'єктів, які інформаційно взаємодіють в системі;
• територія, на якій розташовані об'єкти, що охоплені єдиним інформаційним простором (весь світ, територія країни, регіону, району, міста);
• правила організації обміну інформаційними ресурсами між об'єктами (обмін типу «клієнт — сервер», «точка — точка», маршрутизація, протоколи обміну тощо);
• швидкість обміну інформаційними ресурсами між об'єктами;
• типи каналів обміну інформаційними ресурсами між об'єктами (провідний, оптоволоконний, супутниковий канал) тощо.

Інформаційний простір буде ефективним, якщо він стане відкритим для суспільства, що в свою чергу надасть можливість реалізувати узгоджені інтереси громадян, суспільства та держави на комплексній і системній основі. Ефективний інформаційний простір може бути створений і почне розвиватися на основі відповідної державної інформаційної політики, що забезпечить поступове прямування країни до побудови інформаційного суспільства. Цей рух повинен спиратися на новітні інформаційні, комп'ютерні, телекомунікаційні технології і технології зв'язку, розвиток яких призводить до бурхливого розвитку відкритих інформаційних мереж, насамперед Internet', що дає принципово нові можливості міжнародного інформаційного обміну і на його основі трансформації різноманітних видів людської діяльності

Див. також

• Інфраструктура
• Глобальна інформаційна інфраструктура
• Відкрита освіта
• Відкритий контент
• Віртуальне підприємство

Джерела

• І.Кармелюк "Розвиток інформаційного простору як запорука вдосконалення управління державою [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.]
• А.Пилипчук. Єдиний інформаційний простір системи освіти України: структура і параметри [Архівовано 4 квітня 2012 у Wayback Machine.]
• Урядовий портал: Входження в єдиний інформаційний простір світу [Архівовано 3 березня 2012 у Wayback Machine.]
• Кашпрук Н. В., Храбан Л. О. Розвиток інформаційного бізнесу України [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Козубский В. А. Информационная безопасность государства: Крымский регион.— Симферополь: Таврия, 2005.— С. 200 (15,1 д. а.).
• Лазарева С. Ф. /Економіка та організація інформаційного бізнесу: Навч. посібник. — К.: кнеу, 2002. — 667 с.
• Бузова Н. Н. Проблемы развития народнохозяйственного информационного комплекса // Современные средства информатики. М.: Наука, 1986. — 277 с.

Література

• С. І. Даниленко, О. М. Флюр. Міжнародний інформаційний обмін // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4