Єдиносутність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Єдиносутність, субстанціальність — термін, що походить від лат. consubstantialitas, означає тотожність субстанції або сутності, незважаючи на різницю в аспекті.[1]

Найчастіше воно зустрічається у своїй прикметниковій формі, «єдиносубстанційний»,[2] від латинського consubstantialis[3], і його найбільш відоме використання стосується розповіді, у християнській теології, про відносини між Ісусом Христом і Богом Отцем.

Богословське використання[ред. | ред. код]

Твердження про те, що Ісус Христос «єдиносущний з Отцем», з’являється в Нікейському символі віри.[4] Грецькою мовою, якою спочатку був проголошений Нікейський символ віри, використовувалося слово ὁμοούσιος[5] (гомоянізм) і означає «та сама речовина». Див. Мерріам-Вебстер[6] або The Free Dictionary. [7] Це можна протиставити терміну ὁμοιούσιος (гомоусіанізм), що означає «подібну речовину»[8], а отже, не «таку саму субстанцію», як було запропоновано, наприклад, на наступному церковному соборі в Селевкії в 359 році.[9]

Слово «єдиносущний» було використане Халкидонським собором (451 р.) також для того, щоб проголосити, що Христос «єдиносущний Отцю щодо Божества, і такий же єдиний з нами щодо чоловічої статі».[10]

У християнській теології Святий Дух також описується як єдиносущний з Отцем і Сином.[11]

Альтернативні переклади терміну Нікейського символу віри[ред. | ред. код]

У Книзі загальних молитов англійської церкви 1662 року прикметник «єдиносубстанційний» у Нікейському символі віри передається фразою «бути з однієї субстанції».[12] Ця сама фраза вже з’явилася в Книзі загальних молитв (1549)[13] і продовжує використовуватися в «Порядку 2» у спільному богослужінні, яке в рамках «Порядку 1» дає екуменічну версію англійської літургійної консультації, «однієї Істоти».[14]

Східна православна церква використовує формулу «єдина сутність».[15][16][17]

Католицька церква у своєму офіційному перекладі Нікейського символу віри зберігає термін «єдиносубстанційний».[18]

У літературі[ред. | ред. код]

У своєму «Уліссі» Джеймс Джойс шість разів згадує поняття єдиносутності.[19] Роздумуючи про своє власне фізичне походження, Стівен Дедал, персонаж, який представляє самого Джойса, розмірковує: «З давніх-давен Він [Бог] бажав мене, і тепер, можливо, не віддасть мене й ніколи. Про Нього залишається lex eterna . Чи це тоді божественна субстанція, в якій Батько і Син є єдиностними?»[20] Тема батьківства є головною одержимістю Стівена Дедала в романі. В одній сцені «Стівен викладає теорію про сім'ю Шекспіра, засновану в основному на вивченні Гамлета, і під прикриттям цього викладу висуває теорію батьківства і позбавляє його душу від гіркоти, викликаної його стосунками з власною сім'єю».[21][22]

В риториці[ред. | ред. код]

У риториці «єдиносутність», за визначенням Кеннета Берка, — це «концепція, пов’язана з практикою, заснована на стилістичних ідентифікаціях та символічних структурах, які переконують і викликають прийняття: дію разом у межах спільного контексту та визначене ним».[23] Бути однорідним з чимось — значить ототожнюватися з ним, асоціюватися з ним; але водночас відрізнятися від того, з чим його ототожнюють.[24] Його можна розглядати як розширення або у зв’язку з предметом. 

Берк пояснює цю концепцію двома сутностями, A і B. Далі він пояснює, що «A не є тотожним зі своїм колегою, B. Але оскільки їхні інтереси поєднуються, A ототожнюється з B. Або він може ототожнювати себе з B. навіть тоді, коли їхні інтереси не об’єднані, якщо він припускає, що це так, або переконаний у цьому... Будучи ототожненим з В, А є «по суті єдиною» з іншою особою, ніж вона сама. Але водночас він залишається унікальним, індивідуальним локусом мотивів. Таким чином, він одночасно з’єднаний і відокремлений, водночас окремою субстанцією і односубстанційним з іншим»[24]

«Співсутність може бути необхідною для будь-якого способу життя, — каже Берк. І таким чином риторика, на його думку, потенційно формує спільноту. Вона також може її зруйнувати. Зрештою, риторика спирається на несвідоме бажання діяти разом, приймати «субстанцію» разом»[25][26].

Дивіться також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Collins English Dictionary: "consubstantial"
  2. Chamber's Twentieth Century Dictionary: "of the same substance, nature, or essence, esp. of the Trinity", "united in one common substance"
  3. Charlton T. Lewis, Charles Short, A Latin Dictionary: consubstantialis
  4. Encyclopædia Britannica: "Nicene Creed"
  5. Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon: ὁμοούσιος
  6. Definition of HOMOOUSIAN. www.merriam-webster.com (англ.). Процитовано 6 вересня 2021.
  7. homousian, The Free Dictionary, процитовано 6 вересня 2021
  8. Homoiousian, Wikipedia (англ.), 9 січня 2021, процитовано 6 вересня 2021
  9. Arian controversy, Wikipedia (англ.), 4 вересня 2021, процитовано 6 вересня 2021
  10. David M. Gwynn. Christianity in the Later Roman Empire: A Sourcebook. Bloomsbury Publishing; 20 November 2014. ISBN 978-1-4411-3735-7. p. 256.
  11. Steven D. Cone. Theology from the Great Tradition. Bloomsbury Publishing; 22 February 2018. ISBN 978-0-567-67002-1. p. 417.
  12. The Order of the Administration of the Lord's Supper or Holy Communion.
  13. The Book of Common Prayer – 1549
  14. Holy Communion Service. churchofengland.org. Процитовано 16 серпня 2020.
  15. Common Prayers - The Creed: The Symbol of Faith. oca.org (англ.). Процитовано 16 серпня 2020.
  16. The Nicene Creed. goarch.org. Процитовано 16 серпня 2020.
  17. Morning Prayers. antiochian.org (англ.). Процитовано 26 серпня 2021.
  18. What We Believe. www.usccb.org (англ.). Процитовано 16 серпня 2020.
  19. The Project Gutenberg EBook of Ulysses, by James Joyce
  20. Cliffs Notes: Ulysses by James Joyce, Chapter 3 – Proteus
  21. Edward Duncan, "Unsubstantial Father: A Study of the Hamlet Symbolism in Joyce's Ulysses" in University of Toronto Quarterly, Vol. 19, No. 2. January 1950, pp. 126-140. DOI: 10.3138/utq.19.2.126
  22. Ulysses and the Irish God. Bucknell University Press; 1993. ISBN 978-0-8387-5150-3. p. 75.
  23. Dousset, Laurent (April 2005). Structure and substance: combining 'classic' and 'modern' kinship studies in the Australian Western Desert. The Australian Journal of Anthropology. 16: 18. doi:10.1111/j.1835-9310.2005.tb00107.x.
  24. а б Robert T. Craig (2007). Theorizing Communication: Readings Across Traditions. Los Angeles: Sage Publications.
  25. David Blakesley. The Elements of Dramatism. Longman; 2002. ISBN 978-0-205-33425-4. p. 15–16.
  26. Same in pdf form