Єлизавета Янушівна Заславська
| Єлизавета Заславська | |
|---|---|
| Народилася | невідомо |
| Померла | 1618 |
| Громадянство | Річ Посполита |
| Національність | українка |
| Титул | княгиня |
| Рід | Заславські |
| Батько | Януш Янушович Заславський |
| Мати | Олександра Романівна Санґушківна |
| У шлюбі з |
Ян Щасний Гербурт Максиміліан Пшерембський |
| Діти | 1 син і 2 доньки |
 | |
Єлизавета Заславська (пом. 1618) — руська княжна, меценатка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походила з князівського роду Заславських гербу Баклай. Донька Януша Заславського, воєводи волинського, і Олександри Санґушківни. Виховувалася у православній вірі, з дитинства виявила любов до читання.
1601 року вийшла заміж за представника роду Гербутів. Низка дослідників вважають, що саме Єлизавета вплинула на чоловіка для участі в рокоші Миколая Зебжидовського, внаслідок чого Гербурт потрапив у полон в 1607 році. До звільнення чоловіка у 1609 році Єлизавета керувала подружними володіннями. Втім, напевне, її дії були не зовсім вдалими, оскільки утворилися значні борги. 1609 року сприяла фундації друкарні в Боневичах. Іван Гербурт і його дружина Єлизавета самі розробили пам'ятний знак для друкарні і книг, які вони друкували. Цей знак символізував єдність Острозької і Добромильської друкарень.
1613 року разом з чоловіком Яном Гербуртом надала грамоту в Перемишлі та наділили землями василіанський монастир Св. Онуфрія в Добромилі. У 1616 році стала удовою. Того ж року королівським універсалом було закрито Добромільську друкарню. Водночас судилася з братами Юрієм і Олександром щодо материнської спадщини.
Втім вже у 1617 році вийшла заміж за польського шляхтича Пшерембського, в якості віна якому принесла Мостиське староство, яке мало боргу в 40 тис. злотих перед родом Фредро. В розпал протистояння з ними у 1618 році Єлизавета померла.
Родина[ред. | ред. код]
1. Чоловік — Ян Щасний Гербурт
Діти:
- Ян Леон (бл. 1603 — бл. 1631)
- Александр, дружина Самуеля Конецпольського, старости грабовецького
- Катаржина
2. Чоловік — Максиміліан Пшерембський
дітей не було
Джерела[ред. | ред. код]
- Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXVIII/4, zeszyt 119
- Український вірш із XVII століття[недоступне посилання з червня 2019]
- Спільна доля друкарень Острозької, Добромильської і Києво-Печерської Лаври[недоступне посилання з червня 2019]
- Шлюбні зв'язки княжих родин Острозьких, Заславських, Корецьких, Чорторийських, Санґушків, Збаразьких, Вишневецьких
|
