Ємельяненко Максим Олександрович
| Ємельяненко Максим Олександрович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Капітан III рангу | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 30 червня 1983 (40 років) | ||||
| Військова служба | |||||
| Приналежність |
 Україна →  Росія | ||||
| Вид ЗС |
ВМС ЗС України (до 2014) ВМФ РФ (з 2014) | ||||
| Рід військ | Надводні сили | ||||
| Війни / битви | Вторгнення Росії в Україну | ||||
| Командування | |||||
| |||||
Макси́м Олекса́ндрович Ємелья́ненко (30 червня 1983) — військовий моряк російського походження, до 2014 року — капітан III рангу Військово-Морських Сил ЗС України, командир корвета «Тернопіль». Під час Кримської кризи зрадив присягу та перейшов на бік Російської Федерації.
Життєпис[ред. | ред. код]
Максим Ємельяненко закінчив Севастопольський військово-морський інститут імені П. С. Нахімова у 2005 році[1]. Певний час служив вахтовим офіцером на «Гетьмані Сагайдачному»[2]. Був командиром мінно-торпедної команди на корветі «Вінниця»[3], після чого повернувся до команди «Сагайдачного» на цю ж позицію. Проходив стажування на борту морського тральника-шукача ВМС Бельгії «Астер»[4]. З 2012 року був командиром корвета «Луцьк»[5], допоки на початку 2014 року не очолив корвет «Тернопіль».
3 березня 2014 року, після початку українсько-російського конфлікту в АР Крим, військовослужбовці Чорноморського флоту Росії намагалися примусити здатися команду військового корвета «Тернопіль». На ультиматум, що оголосив його особисто командувач ЧФ РФ віце-адмірал Олександр Вітко, командир «Тернополя» капітан III рангу Максим Ємельяненко відповів: «Русские не сдаются!» (укр. Росіяни не здаються!). Здивований адмірал перепитав Ємельяненка чи справді той є росіянином, на що капітан відповів ствердно, однак зазначив, що давав присягу на вірність українському народу й порушувати її не збирається[6]. Після відмови здатися екіпаж корабля опинився повністю відрізаним від суходолу, через що моряки не могли отримати на борт навіть харчування. 5 березня Максим Ємельяненко повідомив, що помітив ознаки підготови захоплення корвета, однак особовий склад до відбиття атаки готовий[7].
Зразу після захоплення корвета «Тернопіль» перейшов на бік Чорноморського Флоту Російської Федерації, та на даний час займає посаду помічника командира корабля на СКР «Питливий» ЧФ РФ, чим учинив державну зраду[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Список випускників СВМІ імені П. С. Нахімова у 2005 році. Сайт письменника Валерія Іванова. Архів оригіналу за 6 серпня 2013. Процитовано 7 березня 2014.
- ↑ Середземноморська бойова служба Гетьмана Сагайдачного. «Флот України». Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 7 березня 2014.
- ↑ Навчання «Артерія-2007»: флот отримав допуск до ракетних стрільб. «Флот України». Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 7 березня 2014.
- ↑ Бельгійський досвід — тільки на користь досвіду українському. «Флот України». Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 7 березня 2014.
- ↑ Пінна «атака» корвета Луцьк. «Флот України». Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 7 березня 2014.
- ↑ «Русские не сдаются!» — український корвет «Тернопіль» не підкорився адміралу Чорноморського флоту Росії. «Gazeta.ua». Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 7 березня 2014.
- ↑ Экипаж корвета «Тернополь» готовится к отражению атаки «самообороны Крыма» (рос.) . «Вести». Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 7 березня 2014.
- ↑ Оприлюднено список офіцерів-зрадників з Криму. «Lb.ua». Архів оригіналу за 26 листопада 2014. Процитовано 14 листопада 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ємельяненко Максим Олександрович |
- Відеоінтерв'ю Максима Ємельяненка у сюжеті про святкування 19-ї річниці корвета Луцьк. «YouTube». Архів оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 8 березня 2014.