Ємчук Єлизавета Миронівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єлизавета Миронівна Ємчук
Народилася 1902(1902)
Померла 1980(1980)
Місце проживання Київ
Країна  УРСР
Alma mater Вищий інститут народної освіти імені М. П. Драгоманова
Галузь зоологія, акарологія
Заклад Інститут зоології АН УРСР
Науковий ступінь кандидат біологічних наук

Єлизавета Миронівна Ємчук (1902—1980) — українська радянська вчена у галузі зоології та партійна діячка, кандидат біологічних наук (1933), старший науковий співробітник Інституту зоології АН УРСР. Переважно відома як авторка монографії про іксодових кліщів у серії «Фауна України» (1960).

У 1930-х роках очолювала парторганізацію АН УРСР і активно просувала в Інституті зоології засади комуністичної партії, на загальних зборах установи публічно піддавала нищівній критиці колег через брак практичної значущості у дослідженнях або невідповідність поглядів засадам партії.[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1925 році закінчила Вищий інститут народної освіти імені М. П. Драгоманова. З 1933 року працювала у Інституті зоології та біології ВУАН (згодом Інститут зоології АН УРСР) на посаді наукового і згодом старшого наукового співробітника. У 1930-х роках очолювала парторганізацію АН УРСР, протягом 1946—1950 років — учений секретар Планової комісії АН УРСР. Обиралася депутатом Київської міської ради.[1]

Партійна діяльність[ред. | ред. код]

Зберігся і був частково опублікований «Витяг з протоколу загальних зборів Інституту зоології та біології АН УССР від 26-27 вересня 1936 року»[1], основним пунктом якого була доповідь Єлизавети Ємчук «Оцінка і завдання науки, дані на першому сльоті стахановців вождем партії т. Сталіним» та її обговорення. У доповіді Ємчук зокрема нарікала на відсутність «зв'язку з виробництвом» у дослідженнях ентомологів Інституту Сергія Парамонова та Вадима Совинського[1]. Також казала про «недостатню критику» робіт, в результаті якої були «повернені» рецензентами роботи Петра Крижова, Івана Підоплічка та Сергія Парамонова, подані у «Збірник Відділу Загальної Біології, що редагує троцькіст Агол» (академік Ізраїль Агол, завідувач відділу загальної біології Інституту зоології та біології, заарештований 26 липня 1936 року за зв'язки з троцькістськими осередками, згодом розстріляний 8 березня 1937 року)[1]. На захист Парамонова відразу виступив завідувач відділу фауністики Інституту Микола Шарлемань, але, оскільки Сергій Парамонов, як зазначено у витягу, покинув збори під час доповіді Ємчук, захід було продовжено на наступний день, щоб заслухати його відповідь[1]. Наступного дня на зборах установи розгорнуті відповіді надавали Парамонов і Шарлемань, зокрема і на захист Крижова, але всі троє піддалися нищівній критиці від Георгія Малишенка, заступника директора Інституту з адміністративно-господарчих питань (не науковець, член ВКП(б), випускник курсів партпрацівників НКВС[1]) та Єлизавети Ємчук, яка зокрема у наданому їй заключному слові казала, що такі виступи, як були зроблені Парамоновим і Шарлеманем «не допомагають, а псують роботу», а виступ Парамонова — «це виступ не радянського науковця»[1]. Молодший науковий співробітник Інституту теріолог Петро Крижов, який піддавався на зборах особливо жорсткій публічній критиці від Ємчук і Малишенка, і, судячи з зауваження у доповіді Парамонова, записаній у витязі, плакав під час заходу у перший день[1], у 1937 році був звільнений з Інституту, у 1938 році був репресований і загинув (страчений?) того ж року[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к Шаповал А. І. Документи С. Я. Парамонова у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: джерелознавче дослідження: науковий каталог [Архівовано 12 травня 2021 у Wayback Machine.]. — Національна академія наук України, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Інститут архівознавства. Київ, 2016. — 352 с.
  2. Загороднюк І. Петро Крижов — дослідник фауни та колектор теріологічних колекцій Зоологічного музею ВУАН. Novitates Theriologicae. 2022. 14: 193—195.

Джерела[ред. | ред. код]