Єрмачок Матвій Лук'янович

Матвій Лук'янович Єрмачок
рос. Матвей Лукьянович (Лукич) Ермачёк
Народження	31 жовтня 1903(1903-10-31) Довге, Слонімський повіт, Гродненська губернія, Російська імперія
Смерть	14 листопада 1979(1979-11-14) (76 років) Київ, УРСР, СРСР
Поховання	Лук'янівське військове кладовище
Національність	росіянин
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	танкові війська
Роки служби	1920—1956
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор
Командування	79-та танкова бригада Київське танко-технічне училище
Війни / битви	Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна Радянсько-японська війна
Нагороди	Медаль «За оборону Ленінграда» Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «За взяття Будапешта» Медаль «За взяття Відня» Медаль «За визволення Праги» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Матвій Лук'янович Єрмачок (1903—1979) — радянський воєначальник, генерал-майор танкових військ (1944).

Життєпис

Народився в селі Довге, нині Битенської сільської ради Івацевицького району Берестейської області Білорусі. У 1919 році закінчив 4 класи гімназії.

До лав РСЧА призваний Барановицьким ОВК у жовтні 1920 року. Учасник громадянської війни в Росії: червоноармієць Кунгурського загону особливого призначення. З червня 1921 року — курсант школи молодшого командного складу 1-го легкого запасного артилерійського дивізіону, з вересня того ж року — курсант Об'єднаних курсів командного складу червоних командирів при Московському військовому окрузі. Член РКП(б) з 1921 року.

З січня 1924 року — командир відділення, з жовтня 1925 року — командир взводу 38-го кавалерійського полку 7-ї кавалерійської дивізії Білоруського військового округу. З грудня 1925 року — політрук ескадрону, з січня 1927 року — командир і комісар кулеметного ескадрону 37-го кавалерійського полку тієї ж дивізії.

З травня 1932 року — слухач Ленінградських бронетанкових курсів удосконалення командного складу. З грудня 1933 року — командир-керівник Ленінградської військової школи. З грудня 1934 по листопад 1938 року — слухач командного факультету Військової академії механізації і моторизації РСЧА імені Й. Сталіна.

З листопада 1938 року — начальник 1-го відділення Автобронетанкового відділу Середньоазійського військового округу. З липня 1940 року — викладач тактики Ленінградських бронетанкових КУКС. З квітня 1941 року — начальник навчального відділу Казанського танкового училища.

У квітні 1942 року призначений начальником штабу 95-ї танкової бригади 9-го танкового корпусу. На фронтах німецько-радянської війни з травня 1942 року: воював на Центральному, 4-му та 2-му Українських фронтах. З січня 1943 року — в.о. заступника командира цієї бригади. З травня 1943 року — в.о. командира 79-ї танкової бригади 19-го танкового корпусу, 21 серпня 1943 року затверджений на посаді. 19 листопада того ж року був важко поранений. З листопада 1943 по листопад 1944 року перебував на лікуванні у шпиталі, з 24 листопада — у розпорядженні УК БТіМВ РСЧА. З січня 1945 року — в.о. заступника командира зі стройової частини 9-го гвардійського механізованого корпусу, у червні 1945 року затверджений на посаді.

Після закінчення німецько-радянської війни 9-й гвардійський механізований корпус був перекинутий до Монголії. Учасник радянсько-японської війни, брав участь у переході Великий Хінган, у боях за Манчжурію, Порт-Артур, Дайрен, Мукден.

З 24 грудня 1945 року — в.о. командира 14-ї механізованої дивізії, у травні 1946 року затверджений на посаді. З 11 вересня 1946 року — командувач бронетанковими і механізованими військами Одеського військового округу.

30 червня 1947 року призначений начальником Київського танко-технічного училища імені Маршала Радянського Союзу С. К. Тимошенка.

11 квітня 1956 року генерал-майор танкових військ М. Л. Єрмачок звільнений у відставку. Мешкав у Києві, де й помер. Похований на Лук'янівському військовому цвинтарі.

Нагороди

• орден Леніна (06.11.1945);
• три ордени Червоного Прапора (30.11.1943, 03.11.1944, 17.05.1951);
• два ордени Суворова 2-го ступеня (28.04.1945, 31.08.1945);
• орден Кутузова 2-го ступеня (27.08.1943);
• медалі.

Військові звання

• капітан (Наказ НКО № 0137/п від 13.01.1936);
• майор (Наказ НКО № 261/п від 12.02.1938);
• полковник (Наказ НКО № 2277 від 03.12.1938);
• генерал-майор танкових військ (Постанова РНК № 187 від 18.02.1944).

Посилання

• Танковый фронт: Ермачек Матвей Лукьянович [Архівовано 1 травня 2020 у Wayback Machine.]. (рос.)