ЄрміловЦентр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (травень 2020)
ЄрміловЦентр
50°00′17″ пн. ш. 36°13′35″ сх. д. / 50.00472° пн. ш. 36.22639° сх. д. / 50.00472; 36.22639Координати: 50°00′17″ пн. ш. 36°13′35″ сх. д. / 50.00472° пн. ш. 36.22639° сх. д. / 50.00472; 36.22639
Тип виставковий центр сучасного мистецтва
Країна  Україна
Адреса Україна, Харків, Майдан Свободи, 4 (головний корпус ХНУ імені В. Н. Каразіна, вхід зі сторони Клочківського узвозу), 61077
Засновано 2012
Вартість безкоштовно
Директор Наталія Іванова
Сайт yermilovcentre.org
ЄрміловЦентр. Карта розташування: Україна
ЄрміловЦентр
ЄрміловЦентр (Україна)
Мапа

ЄрміловЦентр — центр сучасного[1][2] мистецтва у Харкові, відкритий у березні 2012 року. Названо на честь відомого харківського митця, представника українського авангарду Василя Єрмілова. Поліфункціональний простір для демонстрації виставкових проєктів та взаємодії між митцями, кураторами, критиками та дослідниками. До сфер діяльності центру належать виставкові проєкти, мистецькі резиденції, освітні проєкти, лекції та дискусії, семінари тощо.

Поява та дизайн центру[ред. | ред. код]

Проєкт внутрішнього простору запропонували харківські архітектори та дизайнери Ігор Остапенко, Інна Педан, Андрій Хворостянов. ЄрміловЦентр було створено і відкрито за підтримки громадської організації «Асоціація випускників, викладачів і друзів Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна».

Історія[ред. | ред. код]

Відкриття та перші роки діяльності[ред. | ред. код]

Сцена вистави «Хлібне перемир'я» у ЄрміловЦентрі.

Потягом першого року існування Центр відкрив глядачам шість експозицій. Серед них виставка Олександра Гнилицького «ГНИЛИЦЬКИЙ. вул. Дарвіна», куратори — Леся Заяць і Оксана Баршинова, та персональна виставка Віктора Сидоренко «Відображення у невідомому»[3].

У 2013 році відбулася персональна виставка «Unrespectable. Retrospective» Бориса Михайлова, всесвітньо відомого фотографа, лауреата престижної премії фундації Хассельблада, представника Харківської школи фотографії. Куратор: Тетяна Тумасян.[4]

У 2015 році у центрі пройшла виставка відомого харківського архітектора Олега Дроздова «терралогія», яка складалася з чотирьох секцій: «Хімія-Географія-Архітектура», «Час—Простір-Географія», «Час-Хімія-Архітектура», «Архітектура-Ландшафт-Географія»[5].

Проєктом, участь у якому взяли митці із Франції, Німеччини, Канади, Їзраїлю, Греції, Азербайджану, Нігерії, Казахстану та України, стала виставка «Еденія: У місті майбутнього». Концепція потужного проєкту народилася з утопічної новели Калмена Зінгмана (Харків, 1918 р.). Куратори: Лариса Бабій (США/ Україна) і Євгеній Фікс (США).[6]

Сьогодення[ред. | ред. код]

Навесні пройшла виставка резидентів програми SWAP: UK/UKRAINE 2017-го року[7][8][9].

Освітні програми, підтримка мистецьких ініціатив[ред. | ред. код]

З 2012 року ЄрміловЦентр підтримує міжнародну трієнале екологічного плакату «4-й Блок»[10]. Темою 2018 року стала «Жіночий погляд: Заклик до дії». Усього було представлено понад 800 плакатів, створених дизайнерами та дизайнерками з 36 країн світу[11].

У 2018 році ЄрміловЦентр започаткував нову освітню програму у сфері арт-менеджменту. Освітній проєкт «Practicum: Школа культурних менеджерів» відбувся за підтримки Українського культурного фонду.[12]

Головні експозиції[ред. | ред. код]

2012

  • «Construction. От Конструктивизма до Contemporary. Харьков. ХХ — XXI», куратор: Тетяна Тумасян.
  • «ГНИЛИЦЬКИЙ. вул. Дарвіна», куратор: Леся Заяць та Оксана Баршинова.
  • «Відображення в невідомому», персональна виставка Віктора Сидоренко

2013

  • «UNRESPECTABLE», персональна виставка Бориса Михайлова, куратор: Тетяна Тумасян
  • «Наследие и миф Виктора Вазарели» за підтримки Посольства Угорщини в Україні.
  • «Скульптура PRO Скульптуру», куратор: Олександр Рідний

2014

  • «Багатство форми. Багатство думки», виставка польського плакату за підтримки Генерального консульства Республіки Польща в Харкові.
  • «Свої», куратори: АКМ-14 (Ігор Абрамович, Сергій Канцедал, Наталія Маценко)
  • «Після Перемоги», куратор: Микола Рідний
  • «Зникаючий вид», персональна виставка Олексія Сая[13]
  • «Slovenia / ART scanning» у співпраці з Консульством Республіки Словенія у Харкові та Посольством Словенії в Україні. Куратор проєкту: Анна Кравченко.

2015

  • «Нуль без палички», куратор: Тетяна Маліновська.
  • «Тералогія», персональний проєкт Олега Дроздова
  • «Межа довіри», куратор: Анна Кравченко.
  • «Transformatka», персональна виставка Романа Мініна
  • «Неореалізм. Польська фотографія. 1950-1960-ті», проєкт за підтримки Польського Інституту в Києві та Генерального консульства Республіки Польща в Харкові. Куратор: Рафал Левандовський (Польща).

2016

  • «Транс-люди. Состояние небезопасности», міжнародний проєкт за участі митців із України, Росії, Нідерландів, Бельгії та Австралії. Куратор: Віка Бегальська.
  • «Odessa Contemporary Art», куратор: Олег Дімов.
  • «Sex Dialogues», міжнародний проєкт за участі художників з України, Японії, Італії, Австрії, Ливану, США, Словенії. Куратор: Вікторія Бавикіна.

2017

  • «Кордони / лінії відрізу», виставка польського мистецтва з колекції Центру сучасного мистецтва в Торуні (Польща). Куратор проєкту: Кшиштоф Бялович.
  • «Еденія: У місті майбутнього, міжнародний проект», куратори: Лариса Бабій (Україна / США) та Євгеній Фікс (США).
  • «Мнимі ідентичності: мати чи бути», міжнародна виставка за результатами художньої резиденції, за участі художників з Данії, Росії, Чехії та Шотландії. Куратор: Олена Касперович.
  • «ex.пленер. Віддалений доступ: Баранівка/Чернігів», куратори: Вікторія Телетьен, Юрій Штайда.

2018

  • «Лесь Курбас в Харкові», театрально-музейний проєкт, куратори: Вірляна Ткач, Тетяна Руденко, Вальдемарт Клюзко.
  • SWAP, виставка за результатами обмінної резиденції між Україною та Великою Британією за підтримки Британської Ради. Кураторська команда фінальної виставки — Олена Касперович (ЄрміловЦентр), Ілля Заболотний (Британська Рада).
  • «Предмети», виставка Гамлета Зіньковського і Bob Basset. Куратор: Вікторія Бавикіна[14][15][16][17].
  • «On the Top!», персональний проєкт Ніни Мурашкіної.[18][19]

Мистецькі резиденції[ред. | ред. код]

  • 2016 «Коло спілкування», резиденція для митців зі Львова та Харкова. За підтримки ГаліціяКульт
  • 2017 «Мнимі ідентичності: мати чи бути», за участі митців з Данії, Росії, Шотландії, Чехії. За підтримки Інституту Мистецтв в Празі.
  • 2018 «Побратимці», обмінна резиденція Познань-Харків. За підтримки Познанської Міської Ради.
  • 2016-2017-2018 SWAP. Резиденція для митців з України та Великої Британії. За підтримки Британської Ради в Україні.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ЄрміловЦентр. cultura.kh.ua. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 6 березня 2019 року.
  2. ↑ Харків у ніжних обіймах сучарту. zik.ua. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019 року.
  3. ↑ Харків відроджує арт-традиції. day.kyiv.ua. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019 року.
  4. ↑ «Unrespectable. Retrospective» — Неповага. Ретроспекція. Борису Михайлову — 75/ Портал новин «Справжня варта». Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
  5. ↑ Фотографії з відкриття виставки «терралогія» Олега Дроздова. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.
  6. ↑ Edenia: a lost Yiddish utopia for Ukraine and its afterlife in modern-day Kharkiv/ The Calvert Journal. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
  7. ↑ Анонс події у періодичному журналі про мистецтво «Art Ukraine». Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.
  8. ↑ Стаття «Виставка робіт учасників програми мистецьких резиденцій SWAP: UK/Ukraine 2017» на сайті Британської Ради. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
  9. ↑ SWAP: UK/Ukraine Residency Programme/ На сайті Liverpool Biennial. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 4 березня 2019.
  10. ↑ Kharkiv hosts opening of tenth triennial of eco-poster 'The 4th Block'
  11. ↑ У Харкові відбудеться Міжнародний фестиваль еко-плакату. 1plus1.ua. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019 року.
  12. ↑ ЄрміловЦентр у Харкові відкриває Школу культурних менеджерів/ Стаття на «Platfor.ma», незалежний інтернет-журнал про інновації та культуру. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
  13. ↑ Стаття Наталі Маценко «Тимчасова константа. Цифрові пейзажі Олексія Сая» у інтернет-виданні «KORYDOR». Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
  14. ↑ Стаття «Bob Basset: „Я боюсь стыда. Недолговечности тоже боюсь“» Іванни Скиби-Якубової у інтернет-виданні «KORYDOR». Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
  15. ↑ Необычайные "Предметы" в "Ермилов Центре". Или как соединить ножницы и зеркала. atn.ua. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019 року.(рос.)
  16. ↑ «Bob Basset»: о «предметах», о выставке в Еримилове, о работе с Гамлетом. 057.ua. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019 року.(рос.)
  17. ↑ Как стать городской легендой. Гамлет Зиньковский — о непростых чувствах к Харькову и искусстве из ничего. focus.ua. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019 року.(рос.)
  18. ↑ Стаття Галини Глеби «Чувственное познание мира Нины Мурашкиной» про виставку Ніни Мурашкіної «On the Top!» у періодичному виданні журналу про мистецтво «Art Ukraine». Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.
  19. ↑ Нина Мурашкина: «Значение женщины — создавать прекрасное»/ Chernozem.info — інформаційний портал візуальної культури. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=ЄрміловЦентр&oldid=41735355