Єрьомін Борис Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борис Дмитрович Єрьомін
Народження 4 липня 1915(1915-07-04)
Ростов, Російська імперія
Смерть 27 червня 1941(1941-06-27) (25 років)
Іваничі, Волинська область
Поховання Іваничі
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ авіація
Роки служби 19341941
Звання лейтенант
Формування 21 далекобомбардувальний авіаційний полк 22 авіаційної дивізії 4 авіаційного корпусу далекобомбардувальної авіації
Війни / битви Радянсько-фінська війна, Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна
CMNS: Єрьомін Борис Дмитрович у Вікісховищі

Борис Дмитрович Єрьомін (4 липня 1915, м. Ростов (тепер Ярославської області, РФ)  — 27 червня 1941, Іваничі, Волинська область) — радянський військовий, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу, лейтенант. За радянським міфом «повторив подвиг Гастелло», здійснивши наземний таран колони німецької техніки[1], що в дійсності є малоймовірним[2].

Біографія[ред. | ред. код]

По закінченню школи фабрично-заводського навчання працював сортувальником.

У 1934 році був призваний на службу до Робітничо-Селянської Червоної Армії. Навчався у Костромському училищі зв'язку, потім в Московському училищі імені ВЦВК. У 1938 році закінчив Харківське військове авіаційне училище льотчиків-спостерігачів. Воював у радянсько-фінській війні. З першого дня німецько-радянської війни воював на її фронтах, здійснив кілька бойових вильотів у складі екіпажу літака ДБ-3ф (Іл-4) під командуванням лейтенанта Дмитра Тарасова, був штурманом 21-го далекобомбардувального авіаційного полку 22 авіаційної дивізії 4 авіаційного корпусу далекобомбардувальної авіації, що базувався на аеродромі Саки (Крим).

Відповідно до радянської історіографії, 27 червня 1941 року 21 авіаполк отримав завдання зупинити колону німецьких танків. Бомбардувальники атакували колону німецьких танків, що рухалася по шосе Люблін-Львів і змусили її сповільнитися. Під час другого заходу бомбардувальник був атакований німецькими винищувачами. Літак загорівся, і всі спроби загасити полум'я в повітрі виявилися невдалими. Тоді Тарасов вирішив іти на таран німецької колони. Бомбардувальник, який вибухнув при падінні, знищив кілька танків і автомашин противника. Тарасов та стрілець-радист Капустін загинули. Борис Єрьомін та стрілець-радист молодший сержант Ковальський вистрибнули з парашутом. Ковальському нібито вдалося переховатися у селі Іваничі. За деякими джерелами, його переховували місцеві мешканці[1]. За іншим джерелом, кілька днів переховувався у місцевих жителів, після чого потрапив у полон, звідки неодноразово намагався утекти[3].

Борис Єрьомін одразу ж після приземлення був оточений німецькими солдатами, нібито відстрілювався з пістолета та вбив 4-х солдат, був поранений, захоплений у полон та страчений через відрубання голови[3].

Звання Героя Радянського Союзу присвоєно посмертно 20 червня 1942 року «за самовіддану мужність і героїзм, проявлені при виконанні бойового завдання»[4].

Сучасні дослідження місця події.[ред. | ред. код]

Істину було встановлено у 2020 році, коли учасниками ГО «Пошук літаків в Україні» [Архівовано 6 березня 2021 у Wayback Machine.] було знайдено точне місце падіння і уламки літака, які зараз знаходяться в Музеї загиблих літаків в Хоросно[5]. Підбитий літак, керований Тарасовим, впав у болото поруч з селом у відстані біля 300—400 метрів від дороги. За опитуваннями місцевих жителів літак впав у болото і вибухнув, а жодного уламку від автотехніки чи танку у даному місці не знайдено, при цьому деталі знайдені на місці падіння мають збережений стан, що малоймовірно при тарані[2].

Похований в братській могилі разом з Тарасовим у селищі Іваничі Волинської області[6].

Аргументи на користь сумнівності факту тарану:

  1. Характер уламків літака, що були знайдені на місці події ГО «Пошук літаків в Україні», не відповідає версії наземного (вогняного) тарану, при якому вибухає літак із рештками палива та авіабомбами . На уламках збереглася фарба, розмір деяких з них перевищує 1 м.
  2. Болотистий характер місцевості, де було знайдено рештки літака, ставить під сумнів можливість проходження у цьому місці колони бронетехніки. При цьому поруч, на відстані 300 м проходить дорога.
  3. У радіусі 200 м відсутні інші металеві деталі, окрім уламків літака (рештки уражених автомобілів та танків).
  4. також є покази свідка тих часів, описано в книжці про історію села Древині, де впав літак. Михайло Дияковський бачив все, сховавшись за очеретом. З його слів літак впав біля панського ставка (на карті видно цю місцевість як прямокутник), німці що були поряд прибігли дивитись. В одного з пілотів було відірвану голову, німці приклали голову до тулуба, закрили очі і прикрили хусткою.
  5. зі слів сучасних мешканців — цю історію про справжні події всі знали, але була заборона в радянські часи згадувати іншу версію, що літак просто впав. Є декілька сучасних свідчень, що з літака після падіння було знято озброєння, також планшет з документами та зброю одного з пілотів забрано німцями.
  6. Відсутність згадування про таран у офіційних документах, зокрема у нагородному листі Єрьоміна, що подавався до звання Героя Радянського Союзу рік потому після дати події[7].
  7. Молодший сержант Ковальський С. І. насправді не переховувався у місцевих мешканців (як це описано у ряді радянських наративних джерел), а у той самий день, 27.06.41 потрапив у полон, де знаходився до 26.06.1945[8]. Під час знаходження у полоні був представлений і 20.06.1942 нарогоджений орденом Червоного Прапора.

Крім цього, у цьому ж бою 27.06.41 було збито ще як мінімум два літаки Іл-4[9]. При цьому штурман одного з них, начальник зв'язку ескадрильї лейтенант Пахомов П. А. також потрапив у полон[10].

Таким чином, має місце міф радянської пропаганди щодо факту наземного тарану колони бронетехніки, який заперечується дослідженням місця падіння літаків, його решток та архівних документів, що однак не применшує героїзму та подвигу радянських льотчиків, що загинули у повітряному бою. Також необхідно відмітити невластивий для бомбардувальників далекої дії характер бойового завдання по бомбардуванню рухомої наземної цілі (колона бронетехніки) без прикриття винищувачами.

Нагороди, звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Еремин Борис Дмитриевич  // Герои Советского Союза: краткий биографический словарь: в 2 т. – Москва: Воениздат, 1988. — Т. 1: (Абаев – Любичев). — С. 481. (рос.)
  2. а б Андрій Кір'янов (23 вересня 2020). Таран якого не було, або факт, який радянська влада приховала на 80 років…. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 23 січня 2021.
  3. а б Рождение легенды. Год 1941. Юго-Западный фронт. Воспоминания. Очерки. Документы / сост.: М. В. Вербинский, Б. В. Самарин, Л. А. Шапа. — Изд. 2-е. — Львов : Каменяр, 1975. — Т. 2. — С. 153—160. — 350 с. (рос.)
  4. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Военно-воздушных сил Красной Армии» от 20 июня 1942 года [Архівовано 8 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 30 июня (№ 24 (183)). — С. 1.
  5. Війна правок: львів’янин наполіг, щоб редакція російської Вікіпедії змінила статтю про героя СРСР (укр.). Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 31 січня 2021.
  6. Єрьомін Борис Дмитрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  7. Наградной лист штурмана звена 1 АЭ 21 ДБП Лейтенанта ЕРЕМИНА Бориса Дмитриевича, представляемого к награждению на звание "ГЕРОЯ СОВЕТСКОГО СОЮЗА" (копия). ЦАМО РФ (Центральный архив министерства обороны Российской Федерации). Ф. 33 Оп. 793756, Д. 15 С. 316 (рос.) . Процитовано 01.03.2021.
  8. На сов. военнопленных. Ковальский Сергей Иванович. ЦАМО РФ (Центральный архив министерства обороны Российской Федерации). Ф. Картотека ФЗСП и АЗСП Оп. 1 ЗСП, Д. 1002 С. 991. Процитовано 03.03.2021.
  9. [URL: https://pamyat-naroda.ru/heroes/memorial-chelovek_donesenie50046849/ Именной список безвозвратных потерь начальствующего и рядового состава 22 авиационной бомбардировочной дивизии с 1 июля по 10 июля 1941 года. ЦАМО РФ (Центральный архив министерства обороны Российской Федерации). Ф. 58 Оп. 818884, Д. 3 С. 109]. Процитовано 03.03.21.
  10. Запрос об отмене приказов об исключении из списков личного состава УК ВВС КА от 30.10.1945 №672906 . ЦАМО РФ (Центральный архив министерства обороны Российской Федерации). Ф. 33 Оп. 594258, Д. 39 С. 75. Процитовано 03.03.21.

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2. (рос.)
  • Румянцев Н. М. Люди легендарного подвига. — Саратов: Првволж. кн. изд-во, 1968. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Дмитрий Захарович Тарасов. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 5 січня 2014.