Єрьомін Олег Вікторович
Олег Єрьомін Олег Вікторович Єрьомін | ||
---|---|---|
Молодший сержант | ||
Загальна інформація | ||
Народження |
1989 м. Охтирка, Сумська область , Україна | |
Смерть |
9 листопада 2022 на межі Харківської і Луганської областей, Україна (в результаті ворожого артилерійського обстрілу) | |
Національність | українець | |
Псевдо | «Ягуар» | |
Військова служба | ||
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Збройні сили | |
Формування | 92 ОМБр | |
Війни / битви | Російсько-українська війна | |
Командування | ||
ОК «Схід» | ||
Нагороди та відзнаки | ||
|
Олег Вікторович Єрьо́мін (1989, м. Охтирка, Сумська область — 9 листопада 2022, на межі Харківської і Луганської областей) — молодший сержант підрозділу Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у 1989 році в м. Охтирці на Сумщині.
Здобув фах кухаря в Полтавському фаховому коледжі Національного університету харчових технологій. Був патріотом. Учасник Революції гідності. Грав на гітарі, любив панк рок, дуже смачно готував. Завжди підгодовував безпритульних тварин.
У 2015 році у складі ДУК ПС відбув захищати Україну. Згодом уклав контракт на військову службу у складі Збройних Сил України. Після демобілізації, працював охоронцем у ТРЦ «Портал», але незабаром знову повернувся до війська на військову службу за контрактом.
На початок російського вторгнення в Україну перебував у війську та був командиром відділення розвідувального взводу 92-ї окремої механізована бригада імені кошового отамана Івана Сірка. У червні 2022 року був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Олег був мені ліпшим другом майже з дитинства. Був мені братом. Чуйний, добрий, турботливий. Він справжній Герой, завжди йшов на ризик, не боявся ворога. Відважний відчайдух, людина шаленої енергетики. Добрий, щирий, імпульсивний. Пішов воювати в АТО, щоб війна не прийшла в його домівку. Стримував цю орду. Перший раз як приїхав в Охтирку з початку повномасштабного вторгнення, відчував лють, коли побачив, що ворог зробив з його містом», — розповідала про Олега його подруга Ніка.
Загинув у віці 33 роки внаслідок ворожого артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання в боях з російськими окупантами на межі Харківської і Луганської областей[1].
Похований на Алеї Слави у рідному місті Охтирці.
Залишилися батьки, брат і друзі.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За мужність» III ступеня (21.06.2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[2].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Цей розділ потребує доповнення. |
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Загиблі у війні Росії проти України Платформа пам’яті Меморіал // Меморіал. — 2022. — 9 листопада.
- На війні загинув захисник України з Охтирки Вічна пам'ять! // СТС. — 2022. — 14 листопада.
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Ця стаття недостатньо чи зовсім не категоризована, або категорії, до яких вона належить, не існують. (січень 2024) |