Єфименко Іван Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єфименко Іван Федорович
Народився 15 вересня 1914(1914-09-15)
Красний Яр (Челябінська область), Q19836701?, Карталинський район, СРСР
Помер 4 травня 1983(1983-05-04) (68 років)
Ніжин, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Поховання Ніжин
Країна  СРСР
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання майор
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За відвагу» медаль «За бойові заслуги» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці»

Іван Федорович Єфименко (1914 - 1983) - майор Радянської Армії, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1943).

Біографія[ред. | ред. код]

Іван Єфименко народився 15 вересня 1914 року в селі Красний Яр (нині - Карталінський район Челябінської області). Здобув середню технічну освіту. З 1933 року проживав на Донбасі, працював на Новгорлівському коксохімічному заводі. У 1936 - 1938 роках проходив службу в Робітничо-селянській Червоній Армії. Демобілізувавшись, працював будівельником у Владивостоці. У червні 1941 року Єфименко повторно був призваний до армії. Того ж року він закінчив курси молодших лейтенантів. З травня 1942 - на фронтах Німецько-радянської війни. Брав участь у боях на Сталінградському, Воронезькому, 1-му та 4-му Українському фронтах. Брав участь у Сталінградській та Курській битвах, звільненні Української РСР. У боях двічі був поранений. До вересня 1943 року старший лейтенант Іван Єфименко командував кулеметною ротою 569-го стрілецького полку 161-ї стрілецької дивізії 40-ї армії Воронезького фронту. Відзначився під час битви за Дніпро[1].

23 вересня 1943 року Єфименко одним із перших переправився через Дніпро в районі села Зарубинці Канівського району Черкаської області Української РСР та захопив плацдарм на його західному березі, а потім утримав його до підходу основних сил[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому мужність і героїзм» старший лейтенант Іван Єфименко був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням Зірка» за номером 2021[1].

Брав участь у подальшому звільненні Української РСР. З кінця 1944 року навчався на курсах у Московській області. Після закінчення війни Єфименко продовжив службу у Радянській Армії. У 1960 році у званні майора він був звільнений у запас. Жив у місті Ніжин Чернігівської області Української РСР, працював інспектором відділу кадрів заводу «Ніжинсільмаш». Помер 4 травня 1983 року, похований на Троїцькому цвинтарі Ніжина[1].

Був також нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, поряд медалей[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Єфименко Іван Федорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Герои-освободители Черкасщины. — Днепропетровск: Промінь, 1980.
  • Подвиги, ставшие легендой. — Донецк: Донбас, 1985.