Єфремов Микита Михайлович
| Єфремов Микита Михайлович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
30 травня 1988 (35 років) Москва, СРСР |
| Країна |
 Росія |
| Діяльність | актор, кіноактор, телеактор |
| Alma mater | Школа-студія МХАТ (2009) |
| Знання мов | російська |
| Роки активності | 2004 — тепер. час |
| Батько | Михайло Єфремов |
| Мати | Q116053699? |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 3362705 |
Микита Михайлович Єфремов (нар. 30 травня 1988, Москва, РРФСР, СРСР) — російський актор театру і кіно. Син заслуженого артиста Росії Михайла Єфремова, онук народного артиста СРСР Олега Єфремова.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 30 травня 1988 року в Москві. Батько — Михайло Єфремов, відомий радянський і російський актор. Мати — Ася Воробйова, філолог.
Навчався у фізико-математичній школі № 52 м. Москви і не припускав, що в майбутньому пов'яже своє життя з акторською професією, хоча завжди брав участь у шкільній художній самодіяльності. З дитячих років займався спортом — грав у футбол і баскетбол. В 11-му класі зрозумів, що математика йому не цікава, почав серйозно займатися музикою, виникла ідея спробувати вступити у творчий ВУЗ. Закінчив музичну школу по класу скрипки і додатково по класу вокалу, грав на фортепіано.
У 2005 році поступив в Школу-студію МХАТ, де навчався на курсі Костянтина Райкіна[1]. У роки навчання він проявив себе на студентській сцені і став Лауреатом театральної премії «Золотий лист — 2009» в номінації «Краща чоловіча роль» за роль Чацького в дипломному спектаклі «Горе від розуму» (за п'єсою А. С. Грибоєдова) режисера Віктора Рижакова. Всі ролі у виставі виконували випускники акторського курсу Костянтина Райкіна[2].
У 2009 році Микиту Єфремова, 21-річного випускника Школи-студії МХАТ, запросили одразу в кілька провідних московських театрів. З усіх пропозицій Микита обрав театр «Современник». Його дебютом стала роль Готфріда Ленца у виставі «Три товариша» (за однойменним романом Е. М. Ремарка). Актор був введений в спектакль 1 жовтня 2009 року, в день подвійного ювілею вистави (рівно 10 років тому відбулася прем'єра, і в цей день актори грали виставу трьохсотий раз)[3].
Родина[ред. | ред. код]
- Батько — Михайло Єфремов (нар. 10 листопада 1963), Заслужений артист Російської Федерації.
- Дід — Олег Миколайович Єфремов (1 жовтня 1927 — 24 травня 2000), Народний артист СРСР.
- Бабуся Алла Борисівна Покровська (18 вересня 1937 — 25 червня 2019), Народна артистка РРФСР, педагог Школи-студії МХАТ, професор.
- Прадід — Борис Олександрович Покровський (10 (23) січня 1912 — 5 червня 2009), Народний артист СРСР, керівник Камерного музичного театру опери.
- Прабабуся — Ганна Олексіївна Некрасова (1913—2003), Народна артистка РРФСР, режисер Центрального дитячого театру, педагог.
- Єдинокровні брати і сестри — Микола (нар. 1991), Анна-Марія, Віра, Надія і Борис Єфремови.
- Двоюрідна сестра — Ольга Єфремова (нар. 7 серпня 1987), актриса.
- Прапрапрадід — Іван Якович Яковлєв (25 квітня 1848 — 23 жовтня 1930), чуваський просвітитель, православний місіонер, педагог, організатор народних шкіл, творець нового чуваського алфавіту та підручників чуваської та російської мов для чувашів, письменник, перекладач, фольклорист.
- Мати — Ася Воробйова (уроджена Асія Робертівна Бікмухаметова), філолог, редактор. Випускниця філологічного факультету МДУ. Займала посаду літературного редактора в театрі «Современник»[4].
- Дід — Роберт Гатович Бікмухаметов (5 листопада 1928 — 28 серпня 1995), літературознавець, прозаїк, критик, доктор філологічних наук, професор кафедри історії радянської літератури (російської літератури XX століття) філологічного факультету МДУ, фахівець з літератур народів Росії (переважно Поволжя), член Спілки письменників (з 1959 року), Заслужений діяч науки ррфср (1989)[1][5].
- Бабуся — Лариса Воробйова, економіст.
- Був одружений з Яною Гладких (нар. 28 лютого 1991), актрисі МХТ імені А. П. Чехова. Весілля Микити і Яни пройшла в Грузії в серпні 2014 року[6]. У 2015 році пара розлучилася[7].
- З 2019 року Микита зустрічається з ведучою програми «Орел і решка» Марією Іваковою (нар. 1986).
- У 2023 році він знявся у фільмі «Тетріс».[8]
Творчість[ред. | ред. код]
Ролі в театрі[ред. | ред. код]
Московський театр «Современник»[ред. | ред. код]
- 2009 — «Три товариша» (за романом «Три товариша» Е. М. Ремарка; постановка Галини Волчек) — Готфрід Ленц.
- 2010 — «Гарненька» (за однойменною п'єсою Сергія Найдьонова; постановка Катерини Половцевої) — пан Кольб[9][10].
- 2011 — «Серьожа» (за мотивами оповідань «Учитель словесності» і «Страх» А. П. Чехова; постановка Кирила Витопотова) — Сергій Васильович Нікітін, вчитель словесності (головна роль)[11][12][13][14].
- 2011 — «Горбунов і Горчаков» (по поемі «Горбунов і Горчаков» Йосипа Бродського; постановка Євгена Каменьковича) — Горбунов[15].
- 2016 — «Декамерон». (новели Джованні Боккаччо, постановка — Кирило Витоптов) — Бельтрамо, юнак.
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Назва | Роль | ||
|---|---|---|---|---|
| 2004 — 2005 | с | Моя прекрасна няня | Стас (42 серія «Поцілунок - лише поцілунок», 58 серія «Втеча Вікторії») | |
| 2004 | кф | Медуза | ||
| 2005 | ф | Найкрасивіша | Ілля | |
| 2006 | с | Мисливець | тінейджер (фільм № 3 «Вбивство депутата») | |
| 2006 | ф | Ненаситні | Тьома | |
| 2006 | с | Угон | скрипаль (12 серія «Скрипаль і квіткарка») | |
| 2008 | ф | Пасажирка | Д. Воронцов, мічман | |
| 2011 | ф | Балада про бомбера | капітан Андрій Костянтинович Гривцов, командир екіпажу Ту-2 [16] | |
| 2011 | мф | Іван Царевич і Сірий Вовк | Іван Царевич (озвучка) | |
| 2012 | ф | Мій хлопець - ангел | Валера, хлопець Саші | |
| 2012 | ф | Любов з акцентом | Андрій (новела «Сочі - Батумі», головна роль) | |
| 2012 | ф | Zолушка | Паша | |
| 2012 | ф | Забава | Кот | |
| 2012 | ф | Все почалося в Харбіні | Георгій Деснін | |
| 2012 | ф | Сергій | Сергій Васильович Нікітін, вчитель словесності | |
| 2012 — 2015 | с | Вісімдесяті | Галдіна, студент, рок-музикант (1, 2 і 5 сезони) | |
| 2013 | мф | Іван Царевич і Сірий Вовк 2 | Іван Царевич (озвучка) | |
| 2013 | ф | Репетиції | Ігор Градський | |
| 2013 | док | Протоколи війни | Оповідач | |
| 2013 | ф | тітоньки | Ігор | |
| 2013 | с | Відлига | Олег Єфремов | |
| 2014 | ф | Ієрей-Сан | батько Дормидонт | |
| 2014 | с | Купрін. Поєдинок | Георгій Олексійович Ромашов, підпоручик [17] | |
| 2014 | ф | Зими не буде | Сергій | |
| 2014 | с | Григорій Р. | Великий князь Дмитро Павлович | |
| 2015 | с | Тихий Дон | Дмитро Коршунов | |
| 2015 | с | Лондонград | Михайло Куликов [18] | |
| 2015 | мф | Іван Царевич і Сірий Вовк 3 | Іван Царевич (озвучка) | |
| 2017 | с | Переможці | Віктор Ілліч Роскевіч, присяжний повірений | |
| 2017 | ф | Відмінниця | Олег Шведов | |
| 2018 | ф | Summer | Боб | |
| 2019 | мф | Іван Царевич і Сірий вовк 4 | Іван Царевич (озвучка)|} | |
| 2023 | ф | Тетріс | Пажитнов Олексій Леонідович | |
| 2023 | с | Бібліотекар | Олексій В'язинцев |
Нагороди[ред. | ред. код]
- 2009 — лауреат щорічної російської театральної премії «Золотий лист — 2009» в номінації «Краща чоловіча роль» за роль Чацького у виставі «Горе від розуму» (по п'єсі А. С. Грибоєдова, постановка режисера Віктора Рижакова, Школа-студія МХАТ, Театральний центр «На Страсному» СТД РФ).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Елена Тришина. Никита Ефремов: «У меня все родственники — в энциклопедических словарях» (интервью). [Архівовано 14 червня 2020 у Wayback Machine.] Журнал «Театрал» // teatral-online.ru (16 октября 2013 года)
- ↑ Наталия Каминская Костюмчик роли пришёлся впору [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.] Театральный центр «На Страстном» // strastnoy.theatre.ru (5 марта 2009 года)
- ↑ Екатерина Качур. Новый сезон открывает московский театр «Современник». [Архівовано 2 березня 2016 у Wayback Machine.] «Первый канал» // 1tv.ru (01 октября 2009 года)
- ↑ Никита Ефремов: «Меня восхищает смелость отца». [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Еженедельник «Газета Я» // yagazeta.com (30 мая 2013 года)
- ↑ Биография Бикмухаметова Роберта Гатовича. [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] // philol.msu.ru
- ↑ Мария Ремизова (3 серпня 2014). Старший сын Михаила Ефремова женился на актрисе. Газета «Комсомольская правда» // alt.kp.ru. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 6 серпня 2014.
- ↑ Никита Ефремов расстался с женой Яной Гладких. 7days. 6 жовтня 2015. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 14 червня 2020.
- ↑ Pingitore, Silvia (19 березня 2023). Interview with Tetris creator Alexey Pajitnov (брит.). Процитовано 30 липня 2023.
- ↑ Спектакль «Хорошенькая». Московский театр «Современник». Пресса о спектакле. [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] Сайт «Театральный смотритель» // smotr.ru (20 февраля 2010 года)
- ↑ «Пьеса Найдёнова „Хорошенькая“ спустя 100 лет увидит свет рампы». [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] «РИА Новости» // ria.ru (23 февраля 2010 года)
- ↑ Никита Ефремов сыграет главную роль в новом спектакле «Современника». [Архівовано 14 червня 2020 у Wayback Machine.] Телеканал «Россия-Культура» // tvkultura.ru (1 марта 2011 года)
- ↑ Спектакль «Серёжа». Московский театр «Современник» (Другая сцена). [Архівовано 14 червня 2020 у Wayback Machine.] Журнал «Театральная афиша» // teatr.ru (публикация: ноябрь 2011 года)
- ↑ Спектакль «Серёжа». Московский театр «Современник». Пресса о спектакле. [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] Сайт «Театральный смотритель» // smotr.ru (4 марта 2011 года)
- ↑ Марина Давыдова. Внук Олега Ефремова стал учителем. [Архівовано 16 жовтня 2016 у Wayback Machine.] Газета «Известия» // izvestia.ru (4 марта 2011 года)
- ↑ Спектакль «Горбунов и Горчаков». Московский театр «Современник». Пресса о спектакле. [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] Сайт «Театральный смотритель» // smotr.ru (18 октября 2011 года)
- ↑ p32156 в гостях у програми «Доброго ранку» актор Микита Єфремов, який виконав головну роль в багатосерійному фільмі «Балада про бомбера» (ВІДЕО - ефір 25 квітня 2011). « Перший канал» / / 1tv.ru
- ↑ Фільм «Купрін. Поєдинок »: Микита Єфремов став підпоручиком. Прем'єра - 9-10 червня 2014 року на «Первом канале». Інтернет-портал «Навколо ТБ» // vokrug.tv (9 червня 2014 роки)
- ↑ Микита Єфремов: «Незалежно від прізвища, актор повинен щось глядачеві пред'явити » Інтернет-журнал« BURO 24/7 »//http://www.buro247.ru/
Інтерв'ю[ред. | ред. код]
- Микита Єфремов в гостях у програми «проти ночі» (відео — телеефір програми від 13 березня 2014 року). [Архівовано 21 жовтня 2015 у Wayback Machine.] «Перший канал» // 1tv.ru
- Микита Єфремов: «Самоїдство — дуже хороша дієта» (інтерв'ю). [Архівовано 5 червня 2014 у Wayback Machine.] Журнал «ОК» // ok-magazine.ru (22 січня 2014 року, випуск, № 04 (372) 2014)
- Інтерв'ю Микити Єфремова (АУДІО — ефір 8 грудня 2013 року). [Архівовано 14 червня 2020 у Wayback Machine.] Радіо «Ехо Москви» // echo.msk.ru
- Інтерв'ю Микити Єфремова (Культура. Випуск № 145 від 26 грудня 2011 року). [Архівовано 14 червня 2020 у Wayback Machine.] «Нова газета» // novayagazeta.ru (25 грудня 2011 року)
- Світлана Усанкова. Микита Єфремов: «відомим прізвищем вже нікого не „підкупиш“». // nashfilm.ru
- Олена Груєв, Світлана Полякова. Зіркові діти зірок. Райкіна, Погребничка, Лазарєва і Микита Єфремов не ганьблять своїх батьків і дідів. [Архівовано 1 грудня 2019 у Wayback Machine.] // timeout.ru (22 березня 2010 року)
Посилання[ред. | ред. код]
- Єфремов, Микита Михайлович [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.] на сайті Сучасник. [Архівовано 14 червня 2020 у Wayback Machine.] РУ [Архівовано 14 червня 2020 у Wayback Machine.]
- Єфремов, Микита Михайлович на сайті Майстерня Костянтина Райкіна
|
