Іван Атталь
| Іван Атталь | ||
|---|---|---|
| фр. Yvan Attal | ||
 Іван Атталь. Студійне фото Studio Harcourt, Париж, 2005 | ||
| Дата народження | 4 січня 1965 (59 років) | |
| Місце народження | Тель-Авів, Ізраїль | |
| Громадянство |
 Франція | |
| Професія | актор, режисер | |
| Alma mater | Курси Флоран[1] | |
| Роки активності | 1989 — наш час | |
| Дружина | Шарлотта Генсбур (з 2004) | |
| Діти | Ben Attald і Alice Attald[2] | |
| IMDb | ID 0040939 | |
| Нагороди та премії | ||
| ||
| Сезар (1990) | ||
 Іван Атталь у Вікісховищі | ||
Іван Атта́ль (фр. Yvan Attal; нар. 4 січня 1965, Тель-Авів, Ізраїль) — французький актор, режисер та сценарист ізраїльського походження. Неодноразовий номінант та лауреат премії «Сезар» 1990 року як найперспективніший актор за фільм «Безжальний світ» 
.
Біографія[ред. | ред. код]
Іван Атталь народився у франко-алжирській єврейській сім'ї в Тель-Авіві, Ізраїль[3]. Його батько був годинникарем, а мати — домогосподаркою. До 1962 року сім'я Івана мешкала в Алжирі звідки після проголошення його незалежності поїхала та оселилася у Кретеї (департамент Валь-де-Марн) під Парижем. У дитинстві Іван любив фільми та серіали, особливо «Хрещеного батька» Френсіса Форда Копполи[3]. У 1985 році 20-річним Атталь пройшов курси актора в Cours Florent у Парижі.
Кар'єра[ред. | ред. код]
Іван Атталь почав свою кар'єру в театрі у 1988 році у виставі «Білоксі Блюз» Ніла Саймона, наслідуючи телефільм «Говори мені про любов» Елі Шуракуї[4].
У кіно Атталь дебютував у 1989 році роллю у фільмі Еріка Рошана «Безжальний світ» (фр. Un monde sans pitié) за участю Іполита Жирардо та Мірей Пер'є. Його гра принесла йому приз Мішеля Симона у 1989 році та «Сезар» за найкращий чоловічий дебют 1990-го року. У 1991 році Ерік Рошан доручив Івану Атталю головні ролі у двох своїх наступних фільмах «В усіх на видноті» (фр. Aux yeux du monde), де актор зустрів свою майбутню дружину Шарлотту Генсбур, та «Патріоти» (фр. Les Patriotes) у 1993 році, знятих у Парижі та Ізраїлі, де актор грає французького хлопчину, який бере участь в ізраїльській секретній службі Моссад.
У 1997 році Іван Атталь був удостоєний премії Жана Габена як найперспективніший молодий актор французького кіно. У тому ж році він дебютував як режисер короткометражкою «У мене була жінка», а в 2001-му зняв мелодраму «Моя дружина — акторка», де зіграв у парі з Шарлотою Генсбур.
З 2000-х років Івана Атталя запрошують до зйомок у голлівудських проектах: у 2005-у він зіграв у трилері Сідні Поллака «Перекладачка» та в «Мюнхені» Стівена Спілберга, а у 2007-у — у третій частині комедійного бойовика «Година Пік»[5].
Іван Атталь часто виступає як актор дубляжу і відомий французьким глядачам як «голос» Тома Круза у французьких локалізаціях таких фільмів, як «З широко закритими очима», « Особлива думка», «Місія нездійсненна 2».
Особисте життя[ред. | ред. код]
Іван Атталь з 2004 року перебуває у шлюбі з акторкою Шарлоттою Генсбур, виховує трьох дітей: Бена (нар. 1997), Алісу Джейн (2002) та Джо (2011).[3] У 2014 році після смерті сестри Генсбур, фотографа Кейт Беррі, Атталь і його сім'я переїхали до Нью-Йорка.[6]
Фільмографія (вибіркова)[ред. | ред. код]
Актор[ред. | ред. код]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1989 | ф | Безжальний світ | Un monde sans pitié | Халперн |
| 1991 | ф | Погана дівчинка | Mauvaise fille | Вінсент |
| 1991 | ф | В усіх на видноті | Aux yeux du monde | Бруно Форньє |
| 1992 | ф | Після любові | Après l'amour | Ромен |
| 1994 | ф | Патріоти | Les patriotes | Аріель Брюнер |
| 1996 | ф | Китайський портрет | Portraits chinois | Ів |
| 1997 | кф | У мене була жінка | I Got a Woman | Арман |
| 1998 | ф | Гімн шпані | Cantique de la racaille | Гастон |
| 1999 | ф | З тобою чи без тебе | With or Without You | Бенуа |
| 2001 | ф | Моя дружина — акторка | Ma femme est une actrice | Іван |
| 2002 | ф | А тепер, пані та панове | And Now... Ladies and Gentlemen | Давид |
| 2003 | ф | Легше верблюдові | Il est plus facile pour un chameau | мужчина в парке |
| 2003 | ф | Бон вояж | Bon Voyage | Рауль |
| 2004 | ф | Вони одружились і у них було багато дітей | Ils se marièrent et eurent beaucoup d'enfants | Венсан |
| 2005 | ф | Перекладачка | The Interpreter | Філіп |
| 2005 | ф | Невловимий | Anthony Zimmer | Франсуа Тайяндьє |
| 2005 | ф | Мюнхен | Munich | Тоні |
| 2006 | ф | Змій | Le serpent | Венаан |
| 2007 | ф | Кандидат | Le candidat | Мішель |
| 2007 | ф | Година пік 3 | Rush Hour 3 | Жорж |
| 2009 | ф | Потяг | Partir | Самуель |
| 2009 | ф | Викрадення | Rapt | Станіслас Графф |
| 2011 | ф | Дослідження сімейних інтересів | R.I.F. (Recherches dans l'Intérêt des Familles) | Стефан Монро |
| 2012 | ф | 38 свідків | 38 témoins | П'єр Морван |
| 2012 | ф | Не заходити, ми не одягнені | Do Not Disturb | Бен Аруелос |
| 2014 | ф | Його дружина | Son épouse | Жозеф Де Роза |
| 2014 | ф | Останній діамант | Le Dernier Diamant | Сімон |
| 2016 | ф | Небо почекає | Le ciel attendra | Іван, батько Мелані |
| 2016 | ф | Візьми мене штурмом | Raid dingue | Віктор |
| 2017 | ф | Рок-н-рол | Rock'n Roll | Іван Атталь |
Режисер[ред. | ред. код]
- 1997 — У мене була жінка / I Got a Woman
- 2001 — Моя дружина — акторка / Ma femme est une actrice
- 2004 — Вони одружились і у них було багато дітей / Ils se marièrent et eurent beaucoup d'enfants
- 2009 — Нью-Йорк, я люблю тебе / New York, I Love You
- 2012 — Не заходити, ми не одягнені / Do Not Disturb
- 2017 — Блискучий / Le Brio (і співавтор сценарію)
- 2019 — Мій пес Дурбес / Mon chien Stupide
Озвучування[ред. | ред. код]
- 1999 — Із широко закритими очима
- 2000 — Місія нездійсненна 2
- 2001 — Ванільне небо
- 2002 — Особлива думка
- 2006 — Пенелопа
Визнання[ред. | ред. код]
| Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
|---|---|---|---|---|
| Кінофестиваль Актори екрану (Acteurs à l'Écran) | ||||
| 1987 | Приз Мішеля Сімона найкращому актору | Безжальний світ | Перемога | |
| Премія «Сезар» | ||||
| 1990 | Найперспективніший актор | Безжальний світ | Перемога | |
| 2000 | Найкращий дебютний фільм | Моя дружина — акторка | Номінація | |
| 2004 | Найкращий актор другого плану | Щасливою дороги! | Номінація | |
| 2010 | Найкращий актор | Викрадення | Номінація | |
| 2018 | Найкращий фільм | Блискучий | Номінація | |
| Кінофестиваль комедійних фільмів в Альп-д'Юез | ||||
| 1997 | Найкращий короткометражний фільм | У мене була жінка | Перемога | |
| 1997 | Перемога | |||
| Кінофестиваль романтичних фільмів у Кабурі | ||||
| 2002 | Найкращий режисер | Моя дружина — акторка | Перемога | |
| Кришталевий глобус | ||||
| 2010 | Найкращий актор | Потяг | Номінація | |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Les anciens du Cours Florent — Курси Флоран.
- ↑ https://culturieuse.blog/2013/04/04/20/
- ↑ а б в Yvan Attal - La biographie de Yvan Attal. Gala.fr (фр.) . Архів оригіналу за 10 червня 2009. Процитовано 22.09.2015.
- ↑ Біографія Івана Атталя [Архівовано 1 серпня 2015 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné
- ↑ Yvan Attal sur EVENE section Anecdote [Архівовано 17 лютого 2013 у Wayback Machine.] (фр.)
- ↑ Charlotte Gainsbourg, After 'Rest'. Stereogum (англ.). 4 квітня 2019. Процитовано 27 листопада 2022.
- ↑ Повний перелік нагород на номінацій Івана Атталя [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іван Атталь |
- Іван Атталь на сайті IMDb (англ.)
- Іван Атталь на сайті AlloCiné (фр.)
- Іван Атталь на сайті Kino-teatr.ua
|
| |||||||
.jpg)
