Іван Додов
| Іван Додов | |
|---|---|
| Народження |
5 грудня 1873 Сопот, Пловдивська область, Болгарія |
| Смерть |
1945 Софія, Болгарія |
| Країна |
 Болгарія |
| Освіта | Національний військовий університет Васила Левскі |
| Звання | генерал-майор |
| Війни / битви | Перша Балканська війна, Друга Балканська війна і Перша світова війна |
Іван Додов — болгарський офіцер, генерал-майор, учасник Першої Балканської (1912–1913) і Другої Балканської війни (1913), командувач 10-го відділення софійського важкого артилерійського полку і софійського важкого артилерійського полку в Першій світовій війні (1915–1918).
Біографія[ред. | ред. код]
Іван Додов народився 5 грудня 1873 в Сопоті (Болгарське князівство). У 1895 закінчує в 16-й випуск військового училища Його Княжої Високості і отримав звання лейтенант. У 1899 удостоєний звання поручика, а в 1905 році — капітана. 22 вересня 1912 надано звання майор.
Майор Іван Додов брав участь у Балканській (1912–1913) та Другій балканській війні (1913). 1 жовтня 1915 року отримав звання підполковника.
Під час Першої світової війни (1915–1918) підполковник Додов знову був мобілізований і командував 10,5-сантиметровою гарматою Софійського важкого артилерійського полку, за що наказом № 679 від 1917 нагороджений Військовим орденом «За хоробрість» IV ступеня 2-го класу[1], а відповідно до наказу № 905 того ж року премія була змінена на військовий орден «За мужність», IV ступеня[2]. Пізніше взяв на себе командування Софійського артилерійського полку, за що наказом № 464 від 1921 нагороджений Військовим орденом «За заслуги» III ступеня з військовою відзнакою.[3] У 1918 зведений у звання полковника.
У 1923 призначений інспектором артилерії, а 26 березня 1925 призначений генерал-майором. У 1928 звільнений з посади.
Під час своєї військової кар'єри служив у 21-му артилерійському полку, 7-му артилерійському полку, 2-му артилерійського полку і Софійському арсеналі.
Помер у 1945. Похований на центральному кладовищі Софії.[4]
Родина[ред. | ред. код]
Генерал-майор Іван Додов був одружений, мав 3 дітей — Симеона, Лалку та Богдану Додових.
Військові звання[ред. | ред. код]
- Підпоручик (1895)
- Поручик (1899)
- Капітан (1905)
- Майор (22 вересня 1912)
- Полковник (1 жовтня 1915)
- Полковник (1918)
- Генерал-майор (26 березня 1925)
Нагороди[ред. | ред. код]
- Військовий орден за мужність, IV ступеня, 2-й класу (1917 р.)
- Військовий орден «За хоробрість», IV ступеня, 1 класу (1917 р.)
- Народний орден «За заслуги», III ступеня, з військовою відзнакою (1921)
Освіта[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ДВА, u. 40, оп. 1, a.e. 221, пункт 20. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 21 квітня 2019.
- ↑ ДВА, u. 40, оп. 1, a.e. 221, пункт 348. Архів оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 21 квітня 2019.
- ↑ ДВА, u. 1, op. 4, ae. 2, пункти 70-71. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 17 травня 2022.
- ↑ Софія пам'ятає — Карта Центрального кладовища Парк Софії, ділянка 9. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 21 квітня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Руменин, Румен (1996). Офицерският корпус в България 1878 – 1944 г. Т. 1 и 2. София: Издателство на Министерството на отбраната „Св. Георги Победоносец“. с. 278.