Іван Милев
| Іван Милев | ||||
|---|---|---|---|---|
| болг. Иван Милев | ||||
 | ||||
| автопортрет | ||||
| Народження |
18 лютого 1897 Казанлик | |||
| Смерть | 25 грудня 1927 (30 років) | |||
|
Софія (грип) | ||||
| Країна |
 Болгарія | |||
| Навчання | Державне училище художніх мистецтв | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | модерн | |||
| Діти | Maria Milevad | |||
| Учасник | Перша світова війна | |||
| Роботи в колекції | Національна художня галерея (Софія) і Софійська міська художня галерея | |||
| Автограф |
.svg){kind=small} | |||
|
| ||||
 Іван Милев у Вікісховищі | ||||
Іван Милев (болг. Иван Милев; нар. 18 лютого 1897 Казанлик — пом. 25 грудня 1927 Софія) — болгарський художник і сценограф, один з головних представників болгарського модерну.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї чабана. У 1916 році був мобілізований, і з 1917 воював на Північному фронті. 18 листопада того ж року відкрилася персональна виставка Мілева в Казанлиці. У 1919 році він закінчив Казанликське педагогічне училище і три роки працював учителем в селі Горський Ізвор.
У 1920 році був прийнятий в Державне училище художніх мистецтв в Софії, в 1925 році закінчив спеціальний курс декоративного відділення у професора Стефана Баджова.
За час свого навчання провів три персональні виставки. Співпрацював у газеті «Червен смях» як ілюстратор і карикатурист.
Влітку 1923 року з групою студентів відвідав Туреччину, Грецію та Італію. У Римі, Неаполі, Флоренції та Венеції близько познайомився з досягненнями італійського Ренесансу та бароко.
У вересні 1925 одружився з оперною співачкою Катею Наумовою. Через рік у них народилася дочка Марія, яка стала згодом архітектором. Сім'я жила в бідності.
У 1926 році Милев завершив своє навчання в училищі, отримавши диплом декоратора. Деякий час працював художником-постановником Народного театру, де оформив кілька вистав.
Крім цього, розробив обкладинки для декількох книг, розписував фресками будинки багатіїв, разом з колективом друзів-художників брав участь в конкурсі проектів Пам'ятника свободи (їх робота зайняла друге місце).
Помер від грипу 25 січня 1927 року, не доживши до 30 років.
Є одним з найбільших майстрів акварельної та темперної техніки в болгарському образотворчому мистецтві. Близькою йому була і соціальна тематика. Його надзвичайно самобутній декоративний стиль зазнав впливу тодішнього європейського модерну, в той же час ґрунтуючись на традиціях народної творчості та іконопису. Роботи Мілева зберігаються в Національній художній галереї Болгарії, Софійській художній галереї і в галереях Шумена, Казанлика та інших міст.
Пам'ять[ред. | ред. код]
Портрет Івана Милева поміщений на банкноту номіналом 5 левів зразка 1999 року.
Картини[ред. | ред. код]
У Казанликській художній галереї[ред. | ред. код]
- «Ахінора 1925» — папір-картон, темпера, 86х66.
- «Весілля» — 1925, папір, картон, гуаш, 48х33.
- «Балкани» — 1922, папір, картон, темпера, 65х87.
- «Жатка» — 1925, папір, темпера, 27,5х34,5.
- «У нічника» — 1925, папір, змішана техніка, 36х27.
- Колекція акварелі, подарована в 1944 році матір'ю художника.
Галерея[ред. | ред. код]
-
„Ахинора“ (1922) -
-
„Гадулар“ (1924) -
„Светогорська легенда“ (1926) -
„Бежанці“ (1926) -
Портрет Анни Каменової (1924)
.jpg)
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт, посвященный Ивану Милеву (болг.)
- Сайт об Иване Милеве [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- Иван Милев на Pravoslavieto.com [Архівовано 24 квітня 2018 у Wayback Machine.] (болг.)
- Образец банкноты в 5 левов [Архівовано 17 червня 2018 у Wayback Machine.]
- Йорданка Трополова. Русокудрый чудотворец
Джерела[ред. | ред. код]
- Марински, Лазар. Национална художествена галерия. Българска живопис. 1925—1970. Каталог. — София: Български художник, 1971.
- Иван Милев. 1897—1927 / сост. Р. Маринска. — Национална художествена галерия, 1997. — ISBN 954-90243-1-8.