Іван Хризостом Радзимінський-Францкевич
| о. Іван Хризостом Радзимінський-Францкевич, ЧСВВ пол. Jan Chryzostom Radzimiński-Frąckiewicz | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1698 — 1736 | ||
| Обрання: | 1698 | |
| Конфесія: | Руська унійна церква | |
| Діяльність: | ієромонах, архімандрит | |
| Ім'я при народженні: | Йосафат Радзимінський-Францкевич | |
| Народження: | 1670 | |
| Смерть: | 1736 | |
| Чернецтво: | 1692, довічні обіти в ЧСВВ | |
Іван Хризостом Радзимінський-Францкевич гербу Бродзиць (хресне ім'я Йосафат, пол. Jan Chryzostom Radzimiński-Frąckiewicz; 1670 — 1736)[1] — ієромонах-василіянин, архимандрит Черейського монастиря в 1698—1736 роках, учасник Замойського синоду 1720 року.
Життєпис[ред. | ред. код]
Син Давида, тивуна вишвянського, і Єлизавети Ґротковської, мав братів Казимира і Каспера. Разом із братами отримав у спадок містечко Ушач, де його батьки заснували василіянський монастир і він сам також був його співзасновником[2]. 1691 р. вступив до Василіянського Чину на новіціят до Битенського монастиря і наступного року склав вічні чернечі обіти. У 1698 році став архимандритом Черейського монастиря. Був учасником Новогородоцької (1703) і Більської (1709) василіянських капітул[3].
16 червня 1716 року, після смерті батьків і стрия Казимира, ставши паном Ушача (разом із братами), призначив для Ушацького василіянського монастиря 1000 битих талерів на каплицю при монастирській церкві святого Юрія[4].
У 1720 році як архимандрит василіянського монастиря в Череї був на Замойському синоді.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Замойський провінційний собор… — С. 153.
- ↑ Giżycki J. M. Bazyliańskie klasztory unickie w obrębie prowincji białoruskiej // Przewodnik Naukowy i Literacki, 1907, nr. 1. — s. 93.
- ↑ Замойський провінційний собор… — С. 82.
- ↑ Giżycki J. M. Bazyliańskie klasztory unickie w obrębie prowincji białoruskiej // Przewodnik Naukowy i Literacki, 1907, nr. 4. — s. 370.
Джерела[ред. | ред. код]
- Замойський провінційний собор Руської Унійної Церкви 1720 року, кн. 1: Діяння та постанови / упоряд. Р. Паранько, Іг. Скочиляс, Ір. Скочиляс. — Львів: Український католицький університет, 2021. — С + 804 С. — (Серія «Київське християнство», т. 23).
- Herbarz polski, t. V, Warszawa 1902. — S. 311.
- Scriptores rerum polonicarum. Tomus IV. Archiwum komisyi historycznej. Tom I, Kraków 1878. — S. 356.
- Synodus provincialis Ruthenorum: habita in civitae Zamosciae anno MDCCXX: sanctissimo domino nostro Benedicto PP. XIII: dicata, Romae 1883. — S. 7.
