Івігтут (кріолітове родовище)
| Івігтут | ||||
 | ||||
| 61°12′22″ пн. ш. 48°10′32″ зх. д. / 61.20611111113877456° пн. ш. 48.17555555558377733° зх. д. | ||||
| Тип | рудне родовище | |||
|---|---|---|---|---|
| Країна |
 Гренландія | |||
| Регіон | Сермерсоок | |||
 Івігтут у Вікісховищі | ||||
Івіґтут (дан. Ivigtut) — єдине у світі промислове родовище кріоліту.
Історія[ред. | ред. код]
Відкрите 1806-го, розробка велася з 1856. Видобуток корінних руд припинявся неодноразово (у 1962, у 1970-х, 1980-х рр.) в зв'язку з виснаженням запасів[1].
Характеристика[ред. | ред. код]
Рудне тіло було складене головним чином сидерит-кріолітовою породою (кріоліт, сидерит, кварц, сульфіди). Загальні запаси руди становили бл. 3,5 млн т.
У Івігтуті (Південно-Західна Ґренландія) довгасте штокове тіло сидерито-кріолітового складу укладене в апікальній частині куполовидного штоку лейкократових дрібнозернистих порфировидних гранітів, що залягають в ґнейсових породах брекчій. На поверхні сидерито-кріолітове тіло має 115 м в довжину і 30 м завширшки, на глибині шток розширяється. У приконтактовій частині кріолітового тіла в граніті спостерігається складна мережа жил кварцово-мікроклінового пегматиту. Основна маса пегматитових жил зосереджена біля південного контакту кріолітового тіла. На заході і півночі кріоліт значною мірою безпосередньо контактує з гранітом. Крайова частина кріолітового штоку утворює так звану «приконтактову шкаралупу», складену великими уламками вмісних пегматитів і гранітів, зцементованих кварцово-кріолітовим агрегатом. Апофізи кріолітового тіла перетинають пегматити, а в гранітах спостерігаються каситерито-кварцові і кріоліто-кварцові жили. У сидерито-кріолітовому тілі Івіттуута в середньому міститься кріоліту 70-80 %, сидериту — 15-20 %, кварцу — 1-2 %, сульфідів — 1-2 %. Дуже характерні зрощення кріоліту і сидериту: дрібніші зерна сидериту розташовуються вздовж границь між великими зернами кріоліту. У пегматиті відмічені псевдоморфози кріоліту по графічним вросткам кварцу. У кріолітовому тілі Івіттуута зустрічаються ділянки, збагачені тонкими лусочками парагоніту і мусковітом, порцеляновим мікросферолітовим топазом, флюоритом, піритом, хіолітом, веберитом, стенонітом і ярлітом. На цих ділянках кріоліт набуває темного забарвлення. Пізнішими утвореннями є друзи ступінчастих псевдокубічних кристалів кріоліту на стінках відкритих тріщин, а також продукти його заміщення — томсеноліт, пахноліт і ральстоніт, які приурочені до тріщин в кріоліті.
Технологія розробки[ред. | ред. код]
Розробка родовища велася відкритим способом. Модернізація технології збагачення руд дозволила переробляти рудні відвали.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ivigtut Mine, Ivittuut town (formerly Ivigtût), Arsuk Fjord, Sermersooq, Greenland. www.mindat.org. Процитовано 27 серпня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.