Ігнатенко Микола Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігнатенко Микола Григорович
Народився 2 січня 1928(1928-01-02)
Поспеліха
Помер 7 грудня 2004(2004-12-07)[1] (76 років)
Херсон, Україна[1]
Діяльність географ
Науковий ступінь доктор географічних наук

Микола Григорович Ігнатенко (2 січня 1928(19280102)7 грудня 2004) — український науковець-економгеограф, доктор географічних наук, професор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в смт Поспеліха (Алтайського краю Російської Федерації).

У 1956 році закінчив географічний факультет Чернівецького університету. З 1957 — асистент кафедри економічної географії цього ж навчального закладу.

У 1970 р. захистив докторську дисертацію на тему «Проблемы развития и размещения химической промышленности западных районов УССР».

У 1971 році — стає професором.

Науковий вклад[ред. | ред. код]

Серед наукових праць М. Г. Ігнатенка левова частка пов'язана з вивченням природи і господарства, їх взаємодією в господарському (суспільно-географічному) комплексі, науковим обґрунтуванням раціонального природокористування.

Він започаткував новий напрям економіко-географічних досліджень природно-ресурсного потенціалу території та його економічної оцінки. Результат досліджень — розроблена методика структурного аналізу природно-ресурсного потенціалу території та його економічної оцінки. Вперше були обґрунтовані теоретико-методологічні та методичні основи дослідження природно-ресурсного потенціалу України з позицій економічної і соціальної географії.

В 90-х роках ХХ ст. М. Г. Ігнатенко поглиблює предмет вивчення природно-ресурсного потенціалу території, наголошує на необхідності вивчення не тільки ПРП території, але й акваторії, певних компонентів. Про необхідність врахування екологічних умов у формуванні та визначенні напрямів розвитку продуктивних сил країни М. Г. Ігнатенко твердив ще наприкінці 60-х — початку 70-х років ХХ сторіччя (у висновках докторської дисертації, у працях, пов'язаних з розвитком хімічного комплексу західних областей України). Питання необхідності екологізації виробництва загострювались вченим і у вивченні агропромислового комплексу. Ще більшої актуальності воно набуло в умовах формування ринкових відносин суверенної України. В публікаціях Миколи Григоровича яскраво проявляється турбота про рідну землю, коли йдеться про пріоритетну складову життєдіяльності — земельні ресурси. Він писав «…тільки суверенний людський суб'єкт може вбачати в землі суверенний природний об'єкт, а тому розповсюджувати на нього почуття любові, турботи та поваги» (2004). З болем він вказував «…на жаль, досить часто ми спостерігаємо на теренах України так звану „азійську“ форму капіталізації, що проявляється в дуже низькій заробітній платні та використанні застарілих технологій вирощування сільськогосподарських культур» (2002 р.). Микола Григорович завжди робив наголос на тому, що Україна і український етнос історично пов'язані з землею. Він наполягав, щоб в умовах земельної реформи, становлення ринкової економіки, пріоритетною рисою розвитку агровиробництва було цілеспрямоване формування якості життя людей в їх конкретних територіальних спільностях.

Помер на 77-му році життя 7 грудня 2004 року[2].

Відзнаки[ред. | ред. код]

Науково-педагогічна діяльність професора М. Г. Ігнатенка відзначена державним нагородами — медалями, грамотами, відзнаками «Відмінник народної освіти» (1972), «Ветеран праці» (1988), Грамотами Президії Верховної Ради УРСР та Української Академії Наук, йому присуджено премію Ради Міністрів України за найкращу наукову роботу (1987). М. Г. Ігнатенко — Лауреат Президентської стипендії для видатних діячів науки і техніки України (2003).

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]