Ігор Гофман
| Ігор Гофман | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Смерть | 28 березня 2021 | |
| Псевдо | Упир | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014—2015, 2016—2020[уточнити] | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Командування | ||
| командир відділення | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Ігор Гофман — український військовик, молодший сержант, кулеметник 93-ї механізованої бригади. Учасник боїв за Донецький аеропорт. Псевдо «Упир».
Життєпис[ред. | ред. код]
До війни — приватний підприємець, власник будівельного підприємства.[1]
Після подій в Іловайську у серпні 2014 року, пішов до військкомату добровольцем. Потрапив до 3-ї роти 93-ї механізованої бригади.[2]
На донецькому летовищі побував тричі — захищав старий термінал,[3] диспетчерську вежу, будівлю пожежної частини.[2]
Вперше він заїхав на летовище з третьої спроби, оскільки машини виходили з ладу, їх розстрілювали, водії блукали. Врешті, з двох БМП до нового терміналу дійшла одна. Відділення Ігоря Гофмана під покровом ночі було направлене до старого терміналу, де бійці тримали оборону вже понад місяць. Вже наступного дня розпочалася атака ворога, яка тривала з ранку до пів-дев'ятої вечора. Ігор уміло придушував спроби атак супротивника кулеметним вогнем на випередження. За повідомленням розвідки, це була атака російського спецпідрозділу ФСБ «Вимпел», доповідали про їх втрати за той день у 25 убитих.[2]
У січні 2015 року разом зі взводом утримував позиції у пожежній частині на території Донецького аеропорту. Під час танкової атаки проросійських сил 17 січня українські військовики втратили загиблими кількох бійців, зокрема В'ячеслава Лисенка.[2]
2015 року Ігоря демобілізували. Він налагодив роботу своєї фірми, знайшов собі заступника. За рік знову був у армії — на посаді командира бойової машини-командира відділення у званні молодшого сержанта.[2][3]
У грудні 2020 року ЗМІ повідомили, що у Ігоря Гофмана виявили рак горла.[4] Помер Ігор 28 березня 2021 року.[5][6][7][8]
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
- Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» (2016).[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Інна Мартонікова, У Вінниці нагородили захисників Донецького аеропорту // misto.vn.ua, 27 січня 2016
- ↑ а б в г д Андрій Міхейченко, Ігор Гофман тричі повертався в пекло на летовище [Архівовано 2018-04-05 у Wayback Machine.] (дзеркало [Архівовано 2019-01-23 у Wayback Machine.]) // Народна армія — № 49, ст. 14, — 16 грудня 2016
- ↑ а б Дмитро Ніколенко, «Мы готовились обрушить перекрытия, похоронив врагов вместе с собой. Но командир вызвал огонь артиллерии на себя» [Архівовано 24 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.) // Факти, 6 грудня 2017
- ↑ Цензор.НЕТ. "Ледь дихаю. Я на межі". Кіборг Ігор Гофман бореться з раком горла і потребує фінансової допомоги. Цензор.НЕТ (рос.). Архів оригіналу за 29 березня 2021. Процитовано 29 березня 2021.
- ↑ “Той, що тричі повертався з пекла”. “Кіборг” Ігор Гофман помер від раку. Новинарня (укр.). 28 березня 2021. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 29 березня 2021.
- ↑ Цензор.НЕТ. Народжений воїном (Валерія Бурлакова). Цензор.НЕТ (рос.). Процитовано 29 березня 2021.
- ↑ Цензор.НЕТ. Помер ветеран 93-ї ОМБр, кіборг Ігор Гофман, який довго боровся із раком. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 29 березня 2021. Процитовано 29 березня 2021.
- ↑ Пішов з життя один з «кіборгів» - оборонець донецького аеропорту Ігор Гофман [Архівовано 29 березня 2021 у Wayback Machine.] // Укрінформ, 29.3.2021
Джерела[ред. | ред. код]
- Андрій Міхейченко, Ігор Гофман тричі повертався в пекло на летовище [Архівовано 5 квітня 2018 у Wayback Machine.] (дзеркало [Архівовано 23 січня 2019 у Wayback Machine.]) // Народна армія — № 49, ст. 14, — 16 грудня 2016
Посилання[ред. | ред. код]
- День «кіборгів». У мережі оприлюднили архівне відео з Донецького аеропорту [Архівовано 23 січня 2019 у Wayback Machine.] (дзеркало 24tv [Архівовано 23 січня 2019 у Wayback Machine.]) // Український тиждень, 20 січня 2018
Інтерв'ю[ред. | ред. код]
- Дмитро Ніколенко, «Мы готовились обрушить перекрытия, похоронив врагов вместе с собой. Но командир вызвал огонь артиллерии на себя» [Архівовано 24 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.) // Факти, 6 грудня 2017
- Інна Мартонікова, У Вінниці нагородили захисників Донецького аеропорту // misto.vn.ua, 27 січня 2016
