Іллісон Леонхард Фрідріх Адович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іллісон Леонхард Фрідріх Адович
ест. Leonhard-Friedrich Illisson
Народився 11 березня 1911(1911-03-11)[1][2]
село Порі волості Лауенхоф (Пидрала) Валкського повіту Ліфляндської губернії, тепер волості Тирва повіту Валгамаа, Естонія
Помер 31 січня 1993(1993-01-31) (81 рік)
Таллінн, Естонія
Країна  Естонія
 СРСР
Національність естонець
Діяльність політик, особа, пов'язана зі спортом
Alma mater Тартуський університет
Учасник німецько-радянська війна
Партія КПРС
Нагороди
орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора

Леонхард Фрідріх Адович Іллісон (Ілліссон) (11 березня 1911(19110311), село Порі волості Лауенхоф (Пидрала) Валкського повіту Ліфляндської губернії, тепер волості Тирва повіту Валгамаа, Естонія — 31 січня 1993, місто Таллінн, тепер Естонія) — радянський та естонський державний діяч, голова Центральної ради профспілок Естонської РСР. Кандидат у члени Бюро ЦК КП(б) Естонії з 26 грудня 1948 по 20 серпня 1953 року. Член Бюро ЦК КП Естонії з 20 серпня 1953 по 28 січня 1958 року. Депутат Верховної ради Естонської РСР. Депутат Верховної ради СРСР 2—5-го скликань.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині дрібного землевласника-орендатора. Закінчив шестикласну початкову школу в селі Ливе. У 1930 році закінчив гімназію в Тирві. Восени 1930 року поступив на історико-філологічний факультет Тартуського університету. Одночасно працював у державному центральному архіві міста Тарту.

Під час навчання в університеті брав активну участь у робітничому русі, співпрацював з товариством робітничої культури в місті Тарту. У 1933 році відвідав СРСР. Після повернення до Естонії Іллісона заарештували, вислали із Тарту і виключили із Тартуського університету. З 1935 по 1937 рік працював робітником на млині (мельником) у волості Карксі Вільяндімаського повіту.

У 1937 році отримав дозвіл на проживання в місті Тарту та став студентом Інституту працівників кооперації, який закінчив у 1938 році. Брав участь у діяльності «Робітничого театру», організував в місті Тарту осередок культурного товариства по боротьбі із алкоголізмом. У 1938—1940 роках — інструктор Естонського товариства тверезості в місті Тарту. У 1940 році діяльність товариства заборонили, а Іллісона вислали у місто Виру.

Член нелегальної Комуністичної партії Естонії з лютого 1940 року.

Активно підтримував окупацію Естонії радянськими військами влітку 1940 року. Повернувся до міста Тарту, де був обраний в липні 1940 року депутатом Державної Думи Естонії 2-го скликання від виборчого блоку «Союз трудового народу Естонії». Був організатором спілки сільськогосподарських робітників у Тартумаа.

З 1940 по 1941 рік — завідувач організаційно-інструкторського відділу Тартуського повітового комітету КП(б) Естонії.

З початку німецько-радянської війни влітку 1941 року організував винищувальний батальйон і партизанські групи в Тартуському повіті. Був командиром особливого загону, який діяв у німецькому тилу. Восени 1941 року був евакуйований в Омську область РРФСР, де працював в естонському колгоспі «Сяде». У 1942—1943 роках — на політичній роботі в естонському стрілецькому корпусі Червоної армії: секретар партійної організації полку, інструктор політичного відділу дивізії. Брав участу у боях на Калінінському фронті.

У 1943 році відправлений в розпорядження ЦК КП(б) Естонії. З 1943 по грудень 1944 року — завідувач організаційно-інструкторського відділу ЦК КП(б) Естонії.

У грудні 1944—1959 роках — голова Центральної Ради профспілок Естонії, голова Естонської республіканської ради професійних спілок. Обирався членом Генеральної ради Всесвітньої федерації профспілок.

У 1959—1971 роках — уповноважений Комітету стандартів, мір та вимірювальних приладів при Раді міністрів Естонської РСР. Належав до керівництва спортивного товариства «Калев», сприяв розвитку вітрильного спорту в Естонській РСР.

З 1971 року — персональний пенсіонер у місті Таллінні.

Помер 31 січня 1993 року в Таллінні, похований на цвинтарі Пярнамяе.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]