Ілясов Микола Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ілясов Микола Федорович
Народився 1909[1]
Самара, Російська імперія
Помер травень 1981[1]
Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
 Українська РСР
Діяльність державний діяч, інженер-конструктор, оперативний уповноважений
Заклад Запоріжтрансформатор
Військове звання старший лейтенант державної безпеки і капітан державної безпеки
Партія ВКП(б)
Нагороди
орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки
Заслужений працівник НКВС

Мико́ла Фе́дорович Ілясов (1909, місто Самара, тепер Російська Федерація — травень 1981, місто Запоріжжя) — радянський діяч органів державної безпеки. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині селянина. Батько загинув у 1915 році на фронтах Першої світової війни, мати померла у 1921 році. Виховувався у дитячому будинку міста Самари.

У березні — жовтні 1925 року був учнем розсівальника державного млина № 61 міста Самари. У жовтні 1925 — червні 1928 р. — учень школи фабрично-заводського навчання (ФЗН) борошномелів у місті Самарі. У червні — жовтні 1928 року працював розсівальником Самарського державного млина № 18.

У жовтні 1928 — листопаді 1929 р. — студент борошномельного технікуму в місті Ростові-на-Дону.

Член ВКП(б) з березня 1929 року.

У листопаді 1929 — грудні 1931 р. — студент Московського інституту технології зерна і борошна.

У грудні 1931 — лютому 1934 р. — асистент Дніпропетровського науково-дослідного інституту зерна і продуктопереробки. У лютому — грудні 1934 р. — інженер капітального будівництва Дніпропетровського обласного тресту «Союзборошно».

З грудня 1934 р. — на службі у військах НКВС. У грудні 1934 — лютому 1936 р. — курсант 3-го Ленінградського мотомеханічного полку НКВС.

У лютому 1936 — серпні 1938 р. — інженер-конструктор механічних майстерень, начальник технічного відділу та заступник головного інженера борошномельного заводу Дніпропетровського обласного тресту «Союзборошно».

У серпні 1938 — квітні 1939 р. — оперуповноважений НКВС Української РСР. У квітні 1939 — березні 1941 р. — начальник 3-го відділу Економічного управління НКВС Української РСР.

У квітні — серпні 1941 р. — начальник Управління Народного комісаріату державної безпеки УРСР по Сталінській області. У вересні 1941 — серпні 1942 р. — начальник Управління Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР по Сталінській області.

У серпні 1942 — січні 1943 р. — начальник відділу НКВС УРСР у місті Енгельс РРФСР. У січні — червні 1943 р. — начальник відділу НКВС УРСР у місті Калач РРФСР. У червні — липні 1943 р. — начальник відділу Управління Народного комісаріату державної безпеки УРСР по Ворошиловградській області.

У липні 1943 — червні 1948 р. — начальник Управління Народного комісаріату-Міністерства державної безпеки УРСР по Ворошиловградській області.

У червні 1948 — березні 1953 р. — начальник Управління Міністерства державної безпеки СРСР по Кемеровській області РРФСР. У березні 1953 — квітні 1954 р. — начальник Управління Міністерства внутрішніх справ СРСР по Кемеровській області РРФСР.

У липні 1954 — червні 1960 р. — заступник голови Комітету державної безпеки при Раді Міністрів Якутської АРСР.

У червні 1960 — квітні 1962 р. — начальник 1-го відділу підприємства поштова скринька № 57 у місті Запоріжжі. У квітні 1962 — лютому 1963 р. — начальник відділу Ради народного господарства Запорізького економічного адміністративного району.

У лютому 1963 — листопаді 1971 р. — начальник відділу техніки безпеки Запорізького трансформаторного заводу. У листопаді 1971 — липні 1975 р. — начальник відділу техніки безпеки Запорізького об'єднання «Запоріжтрансформатор». У липні 1975 — липні 1977 р. — старший інженер відділу техніки безпеки Запорізького об'єднання «Запоріжтрансформатор».

З липня 1977 р. — на пенсії у місті Запоріжжі.

Звання[ред. | ред. код]

  • старший лейтенант державної безпеки (28.04.1939)
  • капітан державної безпеки (28.04.1941)
  • підполковник державної безпеки (11.02.1943)
  • полковник державної безпеки (28.01.1944)

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Петров Н. В. Кто руководил органами госбезопасности, 1941–1954: справочник — Москва, 2010
  1. а б в Петров Н. В. Кто руководил органами госбезопасности: 1941—1954Мемориал, 2010. — ISBN 966-95519-0-0