Інженер-флагман III рангу
.svg) РСЧФ СРСР | ||
|
| ||
| Нашивки | Радянські військові звання | |
| Існування | 1935—1940 | |
| Категорія звань | Вищий начальницький (військово-інженерний) склад | |
| Флот | Капітан І рангу | |
| Сухопутні війська/ВПС | Комбриг | |
| Політичний склад | Бригадний комісар | |
Інженер-флагман ІІІ рангу (лат. ingenium — «здібність», «винахідливість», та нід. vlagman, від нід. vlag — прапор та нід. man — людина) — військове звання вищого начальницького інженерного складу у Робітничо-селянському Червоному флоті СРСР з 1935 до 1940.
У 1935—1940 роках еквівалентом звання серед командного складу було: у сухопутних силах звання комбриг, у ВМС капітан І рангу[1]. Серед військово-технічного складу РСЧА відповідним званням було бригінженер.
Інженер-флагман ІІІ рангу був вище за рангом ніж воєнінженер 1 рангу і нижче за рангом від інженера-флагмана ІІ рангу.
Історія використання[ред. | ред. код]
1935—1940[ред. | ред. код]
22 вересня 1935 року, при введенні персональних військових звань[2], для начальницького складу військово-технічного складу РСЧА (та Морських Сил РСЧА), були введені окремі звання, які відрізнялися від загальновійськових. Еквівалентом звань командного складу «комбриг» (сухопутні сили), та «капітан І рангу», було звання військово-технічного складу «бригінженер» в сухопутних силах та «інженер-флагман ІІІ рангу» в військово-морських силах.
1940[ред. | ред. код]
Указами Президії Верховної Ради СРСР від 7 травня 1940 «Про встановлення військових звань вищого командного складу Червоної Армії» (рос. «Об установлении воинских званий высшего командного состава Красной Армии») та «Про встановлення військових звань вищого командного складу Військово-Морського Флоту» (рос. «Об установлении воинских званий высшего командного состава Военно-Морского Флота») вводилися генеральські та адміральські звання для вищого командного складу. Крім того цими указами встановлювалися нові звання для інженерів корабельної служби, які дорівнювалися до звань командного складу (в сухопутних силах технічно-інженерний склад залишив свої звання до 1942/43 років). Еквівалентом звання «бригінженер» серед корабельного інженерного складу стає звання «інженер-контрадмірал». В інших підрозділах ВМФ залишилося звання інженер-флагман ІІІ рангу, але невдовзі було скасовано і його.
Знаки розрізнення[ред. | ред. код]
Згідно з главою 4 наказу про введення персональних військових звань[3], інженер-флагман ІІІ рангу та відповідні порівняні до нього за рангом звання ВМС мали за знаки розрізнення одну широку стрічку.
Командний склад , військово-політичний та військово-технічний склад мали стрічки жовтого (золотого) кольору, інший начальницький склад білого (срібного) кольору. Колір між стрічками командний склад мав кольору мундиру, начальницький склад кольору служби.
Співвідношення[ред. | ред. код]
| Рід військ | Відповідне звання / посада |
|---|---|
| Командний склад | |
| Народний комісаріат внутрішніх справ | Майор державної безпеки [4], введене постановою ЦВК та РНК СРСР від 7 жовтня 1935 року (військовослужбовці прикордонних та внутрішніх військ НКВС мали військові звання, які вживалися в РСЧА) Майор міліції |
| Військово-морський флот | Капітан І рангу |
| Начальницький склад | |
| Військово-технічний склад | Бригінженер |
| військово-політичний склад усіх родів військ | Бригадний комісар |
| військово-господарський склад усіх родів військ | Бригінтендант |
| військово-юридичній склад усіх родів військ | Бригвоєнюрист |
| військово-медичний склад усіх родів військ | Бригврач |
| військово-ветеринарний склад усіх родів військ | Бригветврач |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Слід зауважити, що у 1935—1940 роках військове звання капітан І рангу у сухопутних силах відповідало військовому званню вищого командного складу комбриг.
- ↑ «О введении персональных военных званий начальствующего состава РККА»
- ↑ «О введении персональных военных званий начальствующего состава РККА»
- ↑ Вєрємєєв Ю. Г. Анатомія армії Таблиці військових звань Російської Армії. Робітничо-Селянська Червона Армія 1935–1940 р. [Архівовано 1 серпня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Военный энциклопедический словарь / Маршал Советского Союза Н. В. Огарков — председатель. — М. : Воениздат, 1984. — С. 572. — 300 000 прим. (рос.)
- Советский энциклопедический словарь. 3-е изд / А.М. Прохоров — гл. ред. — М. : Сов. энциклопедия, 1985. — С. 1028. — 1 000 000 прим. (рос.)
- Мурашев Г. А. Титули, чини, нагороди. 3-є видання. — СПб.: ТОВ «Видавництво «Полігон», 2003. — 347[5]с.іл. 16 стор. Кол.іл. (Історична бібліотека) — ISBN 5-89173-148-7 (рос.)
- Ганічев П. П. Військові звання. — М.: ДТСААФ, 1989. — 164 с. — ISBN 5-7030-0073-4 (рос.)
| Молодше звання Воєнінженер 1 рангу |
Військово-технічний склад РСЧФ СРСР Інженер-флагман ІІІ рангу |
Старше звання Інженер-флагман ІІ рангу |