Інженер-флагман I рангу
.svg) РСЧФ СРСР | ||
|
| ||
| Нашивки | Радянські військові звання | |
| Існування | 1935-1940 | |
| Категорія звань | Вищий начальницький (військово-інженерний) склад | |
| Флот | Флагман І рангу | |
| Сухопутні війська/ВПС | Комкор | |
| Політичний склад | Корпусний комісар | |
Інженер-флагман І рангу (лат. ingenium — «здібність», «винахідливість», та нід. vlagman, від нід. vlag — прапор та нід. man — людина) — військове звання вищого начальницького інженерного складу у Робітничо-селянському Червоному флоті СРСР з 1935 до 1940.
У 1935-1940 роках еквівалентом звання серед командного складу було: у сухопутних силах звання комкор, у ВМС флагман І рангу. Серед військово-технічного складу РСЧА відповідним званням було корінженер.
Інженер-флагман І рангу був вище за рангом ніж інженер-флагман ІІ рангу і нижче за рангом від інженера-флагмана флоту.
Історія використання[ред. | ред. код]
1935-1940[ред. | ред. код]
22 вересня 1935 року, при введенні персональних військових звань[1], для начальницького складу військово-технічного складу РСЧА (та Морських Сил РСЧА), були введені окремі звання, які відрізнялися від загальновійськових. Еквівалентом звань командного складу «комкор» (сухопутні сили), та «флагман І рангу», було звання військово-технічного складу «корінженер» в сухопутних силах та «інженер-флагман І рангу» в військово-морських силах.
1940[ред. | ред. код]
Указами Президії Верховної Ради СРСР від 7 травня 1940 «Про встановлення військових звань вищого командного складу Червоної Армії» (рос. «Об установлении воинских званий высшего командного состава Красной Армии») та «Про встановлення військових звань вищого командного складу Військово-Морського Флоту» (рос. «Об установлении воинских званий высшего командного состава Военно-Морского Флота») вводилися генеральські та адміральські звання для вищого командного складу. Крім того цими указами встановлювалися нові звання для інженерів корабельної служби, які дорівнювалися до звань командного складу (в сухопутних силах технічно-інженерний склад залишив свої звання до 1942/43 років). Еквівалентом звання «корінженер» серед корабельного інженерного складу стає звання «інженер-адмірал». В інших підрозділах ВМФ залишилося звання інженер-флагман І рангу, але невдовзі було скасовано і його.
Знаки розрізнення[ред. | ред. код]
Згідно з главою 4 наказу про введення персональних військових звань[2], інженер-флагман І рангу та відповідні порівняні до нього за рангом звання ВМС мали за знаки за знаки розрізнення три стрічки (одну широку вище якої розміщувалася дві середні).
Командний склад , військово-політичний та військово-технічний склад мали стрічки жовтого (золотого) кольору, інший начальницький склад білого (срібного) кольору. Колір між стрічками командний склад мав кольору мундиру, начальницький склад кольору служби.
Співвідношення[ред. | ред. код]
| Рід військ | Відповідне звання / посада |
|---|---|
| Командний склад | |
| Народний комісаріат внутрішніх справ | Комісар державної безпеки 3-го рангу[3], введене постановою ЦВК та РНК СРСР від 7 жовтня 1935 року (військовослужбовці прикордонних та внутрішніх військ НКВС мали військові звання, які вживалися в РСЧА) Інспектор міліції |
| Військово-морський флот | Флагман І рангу |
| Начальницький склад | |
| Військово-технічний склад | Корінженер |
| військово-політичний склад усіх родів військ | Корпусний комісар |
| військово-господарський склад усіх родів військ | Корінтендант |
| військово-юридичній склад усіх родів військ | Корвоєнюрист |
| військово-медичний склад усіх родів військ | Корврач |
| військово-ветеринарний склад усіх родів військ | Корветврач |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «О введении персональных военных званий начальствующего состава РККА»
- ↑ «О введении персональных военных званий начальствующего состава РККА»
- ↑ Вєрємєєв Ю. Г. Анатомія армії Таблиці військових звань Російської Армії. Робітничо-Селянська Червона Армія 1935–1940 р. [Архівовано 1 серпня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Военный энциклопедический словарь / Маршал Советского Союза Н. В. Огарков — председатель. — М. : Воениздат, 1984. — С. 572. — 300 000 прим. (рос.)
- Советский энциклопедический словарь. 3-е изд / А.М. Прохоров — гл. ред. — М. : Сов. энциклопедия, 1985. — С. 1028. — 1 000 000 прим. (рос.)
- Мурашев Г. А. Титули, чини, нагороди. 3-є видання. — СПб.: ТОВ «Видавництво «Полігон», 2003. — 347[5]с.іл. 16 стор. Кол.іл. (Історична бібліотека) — ISBN 5-89173-148-7 (рос.)
- Ганічев П. П. Військові звання. — М.: ДТСААФ, 1989. — 164 с. — ISBN 5-7030-0073-4 (рос.)
| Молодше звання Інженер-флагман ІІ рангу |
Військово-технічний склад РСЧФ СРСР Інженер-флагман І рангу |
Старше звання Інженер-флагман флоту |