Інститут електронної фізики НАН України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інститут електронної фізики Національної академії наук України
Абревіатура ІЕФ НАН УКРАЇНИ
Тип науково-дослідний інститут
Засновано 1992[1]
Галузь 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук
Країна  Україна
Розташування Ужгород, вул. Університетська, 21
Директор Гомонай Ганна Миколаївна
Материнська
організація		 Національна академія наук України
Код ЄДРПОУ 05540008
Вебсайт: iep.org.ua

Інститут електронної фізики НАН України (ІЕФ НАН України)[2] — наукова установа Національної академії наук України, де проводяться дослідження з актуальних проблем фізики та суміжних наук[3].

Інститут електронної фізики — наукова установа в Україні, в якій проводяться наукові пошуки з актуальних проблем атомної фізики, фізики електронних і атомних зіткнень, низькоенергетичної ядерної фізики, фізики лазерів на парах металів, оптичного та лазерного приладобудування[4].

Історія[ред. | ред. код]

Історія створення[ред. | ред. код]

У 1981 році на базі уже діючих окремих наукових відділів інститутів АН УРСР — відділу фотоядерних процесів Інституту фізики АН УРСР (1969 р.) та відділу теорії гадронів Інституту теоретичної фізики АН УРСР (1970 р.) — було створено Ужгородське відділення Інституту ядерних досліджень АН УРСР[5].

У 1992 році Ужгородське відділення ІЯД УРСР було реорганізовано в Інститут електронної фізики НАН України[6][7].

У 2019 році інститут внесено до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави (термін дії свідоцтва до 13.01.2021)[8].

Історія досліджень[ред. | ред. код]

В 2016 році спільно з Чернівецьким націоанльним університетом проведено вивчення впливу опромінення високоенергетичними електронами на структурну досконалість монкристалічних матеріалів[9].

Дослідження[ред. | ред. код]

  • фізики фотонних, електронних, іонних та атомних зіткнень,
  • низькоенергетичної ядерної фізики,
  • радіаційної і техногенно-екологічної безпеки,
  • фізики лазерів на парах металів,
  • оптичного приладобудування,
  • фізико-хімічних основ і технології отримання, оброблення та застосування макроскопічних і мезоскопічних кристалів, плівок та склоподібних матеріалів.

Відділи та наукові підрозділи[ред. | ред. код]

  • Відділ електронних процесів і елементарних взаємодій[10];
  • Відділ квантової та плазмової електроніки[11];
  • Відділ матеріалів функціональної електроніки[12];
  • Відділ фотоядерних процесів[13];
  • Центр колективного користування приладами «Лазерний спектроскопічний комплекс» НАН України[14].

Наукові школи інституту[ред. | ред. код]

  • фізики електронних і атомних зіткнень[15][16];
  • фізичної та квантової електроніки.

Директори[ред. | ред. код]

Наукове обладнання[ред. | ред. код]

Мікротрон М-30[ред. | ред. код]

На сьогодні мікротрон М-30 є єдиною і унікальною в Україні ядерно-фізичною установкою в діапазоні енергій прискорених електронів 1—30 МеВ, що має необхідне обладнання, напрацьовані методики та кваліфікований персонал з досвідом роботи в галузі радіаційної сертифікації приладів і матеріалів космічного та спеціального призначення[19].

Мікротрон М-30 Інституту електронної фізики НАН України включено в об'єкти до Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання[20].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://iep.org.ua/en/history
  2. ↑ | Статут Інституту електронної фізики Національної академії наук України, Ужгород.-2016 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 липня 2021. Процитовано 25 листопада 2020.
  3. ↑ | Інститут електронної фізики НАН України — офіційний сайт. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 25 листопада 2020.
  4. ↑ | Каталог підприємств України. Інститут електронної фізики НАН України. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  5. ↑ | Національна академія наук України — Інститут електронної фізики НАН України — Про установу. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 25 листопада 2020.
  6. ↑ | - Київський університет права- Поглиблення наукових зв'язків між Київським університетом права НАН України та Інститутом електронної фізики НАН України. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 25 листопада 2020.
  7. ↑ | Національна академія наук України — 100 : головні тенденції розвитку і здобутки: документи і матеріали. Книга 3 : 1992—2018. [Електронне видання] / редкол.: О. С. Онищенко (гол. ред.) [та ін.]; упоряд.: О. С. Онищенко (наук. кер. проекту), Л. М. Яременко, Г. В. Індиченко [та ін.]; НАН України, Нац. б-ка Украї ни ім. В. І. Вернадського, Ін-т архівознавства. — Київ, 2018.–C.21 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 січня 2020. Процитовано 25 листопада 2020.
  8. ↑ Міністрество освіти і науки України (21 серпня 2020). Про включення наукових установ до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. mon.gov.ua. МОН України. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 1 грудня 2020.
  9. ↑ | Чернівецький національний університет. Узагальнена інформація щодо наукової та науково-технічної діяльності за 2016 рік. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 19 травня 2022.
  10. ↑ Інститут електронної фізики НАН України. Відділ електронних процесів і елементарних взаємодій. Інститут електронної фізики НАН України (укр.). Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 25 листопада 2020.
  11. ↑ Інститут електронної фізики НАН України. Відділ квантової та плазмової електроніки. Інститут електронної фізики НАН України (укр.). Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 25 листопада 2020.
  12. ↑ Інститут електронної фізики НАН України. Відділ матеріалів функціональної електроніки. Інститут електронної фізики НАН України (укр.). Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 25 листопада 2020.
  13. ↑ Інститут електронної фізики НАН України. Відділ фотоядерних процесів. Інститут електронної фізики НАН України (укр.). Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 25 листопада 2020.
  14. ↑ Інститут електронної фізики (2017). Центр колективного користування приладами «Лазерний спектроскопічний комплекс» НАН України. nas.gov.ua. Центр практичної інформатики НАН України. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 10 грудня 2020.
  15. ↑ Інститут електронної фізики НАН України. Іван Прохорович Запісочний. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
  16. ↑ Інститут електронної фізики НАН України. ШПЕНИК Отто Бартоломійович. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
  17. ↑ | Інституту ядерних досліджень НАН України — Коротка історія та основні досягнення — 26.03.2020. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 25 листопада 2020.
  18. ↑ | Завілопуло А. М. Перша жінка—директор Інституту електронної фізики НАН України (до 60-річчя доктора фізико-математичних наук ГМ Гомонай) //Вісник НАН України. — 2019.- C. 107 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 липня 2021. Процитовано 25 листопада 2020.
  19. ↑ | Маслюк В. Т. Про стан та перспективи фундаментальних і прикладних досліджень на прискорювачі електронів (мікротроні) М-30 (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 12 жовтня 2016 року) //Вісник НАН України. — 2016.- C.47[недоступне посилання]
  20. ↑ КМУ (19.08.2002). Розпорядження Кабінету Міністрів №472-р від 19 серпня 2002. zakon.rada.gov.ua. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 27 листопада 2020.

Література[ред. | ред. код]

  1. Завілопуло А. М. Перша жінка—директор Інституту електронної фізики НАН України (до 60-річчя доктора фізико-математичних наук ГМ Гомонай) //Вісник НАН України. — 2019. Доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162551 [Архівовано 16 липня 2021 у Wayback Machine.]
  2. Національна академія наук України — 100 : головні тенденції розвитку і здобутки: документи і матеріали. Книга 3 : 1992—2018. [Електронне видання] / редкол.: О. С. Онищенко (гол. ред.) [та ін.]; упоряд.: О. С. Онищенко (наук. кер. проекту), Л. М. Яременко, Г. В. Індиченко [та ін.]; НАН України, Нац. б-ка Украї ни ім. В. І. Вернадського, Ін-т архівознавства. — Київ, 2018. — 584 с.-ISBN 978-966-02-8287-2

Посилання[ред. | ред. код]

Рекомендована література[ред. | ред. код]

  • Елементарні процеси в атомних системах [Текст]: матеріали конф. (ЕПАС'98), присвяч. 80-річчю НАН України / НАН України. Від-ня фізики і астрономії, Ін-т електрон. фізики ; ред. А. М. Завілопуло. — Ужгород: [б.в.], 1998. — 246 с. — ISBN 966-7511-00-6
  • Наукові праці ІЕФ'96 [Текст] / НАН України ; відп. ред. А. М. Завілопуло. — Ужгород: [б.в.], 1996. — 292 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інститут_електронної_фізики_НАН_України&oldid=38869130