Інтерполятор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Інтерполя́тор (рос. интерполятор, англ. interpolator, нім. Interpolator m) — аналоговий або дискретний обчислювальний пристрій для інтерполяції функцій, встановлення координат точки, яка безперервно рухається по кривій з заданими параметрами на площині або у просторі.

Найпростішим прикладом аналогового лінійного інтерполятора є потенціометр, при цьому, якщо напруга пропорційна довжині робочого ходу інструмента, то сигнал з повзунка потенціометра буде пропорційним поточному положенню інструмента.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]