Інґамодер
| Інґамодер | |
|---|---|
| Рід | Династія Мунсьо |
| Батько | Емунд III Старий |
| Мати | Астрід Ньялсдоттер |
| У шлюбі з | Стенкіль |
| Діти | Інге I Старший і Гальстен I Стенкілсон[1] |
Інґамодер — шведське ім’я, вигадане в наш час для дочки короля Емунда Старого, яка була одружена з королем Швеції Стенкілом і чиє ім’я невідоме. Це перекладається англійською як «Мати Інге» (тобто короля Інге Старшої).[2]
Біографія[ред. | ред. код]
Жінка народилася приблизно в 1025 році від короля Емунда. Вона вийшла заміж за Стенкіла, який пізніше успадкував титул її батька. За деякими більш-менш достовірними джерелами, у короля Стенкіла було чотири сини[3], з яких перших двох можна вважати відомими історії:
- Інге Старший, король Швеції
- Гальстен Стенкілсон, король Швеції
- Свен Стенкілссон
- Ерік
Передбачувана особистість Ingemo[ред. | ред. код]
Інгемо була місцевою шведською святою у Вестерйотланді, однак вона не була офіційно санкціонована та визнана Церквою. Її знають лише з митниці колодязя Інґемо в Швеції.[4][5] Колодязь Інґемо (швед. Ingemo källa), розташований між Сковде і Тідагольмом, є природним колодязем, де, за легендою, шанували Інґемо, і який спочатку, можливо, був святим місцем язичницької епохи. Криниця обмурована каменем, її розміри 1,2 × 0,6 метра. Він перекритий вапняковою плитою.[6] Колодязь був метою паломництва, де люди пропонували монети за здоров'я в ХІХ столітті.[5] Найдавніші згадки про митниці біля колодязя датуються кінцем XVII століття.[4]
Сучасні генеалогічні спекуляції зробили її матір'ю Інге, але Інгемо не може бути надійним джерелом як та сама особа, що й Інгамодер.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Stenkilsätten (Funderingar över vår 1000-åriga historia). Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 27 березня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Carl Henrik Martling (2001). En svensk helgonkrönika. ISBN 91-7580-201-5.
- ↑ а б Wilhelmina Stålberg (1864). . Anteckningar om svenska qvinnor (швед.).
- ↑ object Dala 113:1 (швед.). Swedish National Heritage Board. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 22 квітня 2022.
Інші джерела[ред. | ред. код]
- Ohlmarks, Åke Alla Sveriges drottningar (AWE/Geber: 1976) Swedish
- Ohlmarks, Åke Alla Sveriges prinsessor (AWE/Geber: 1979) Swedish