Ірано-пакистанські відносини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірано-пакистанські відносини

Іран
Іран
Пакистан
Пакистан
Зульфікар Алі Бхутто на зустрічі з імператрицею Ірану Фарах Пахлаві, 1972
Проєкт трубопроводу Індія-Пакистан-Іран
Мапа, що вказує на розподіл податкових надходжень імперії Ахеменідів, відповідно до грецького історикка Геродота
Державний візит шаха до Пакистану, 1956

Ірано-пакистанські відносинидвосторонні дипломатичні відносини між Іраном і Пакистаном. Протяжність державного кордону між країнами становить 959 км[1].

Історія

[ред. | ред. код]

У серпні 1947 встановлено дипломатичні відносини між країнами, Іран став першою країною у світі, яка визнала суверенний статус Пакистану.

У 1955 Пакистан разом з Іраном, Іраком і Туреччиною вступили в Багдадський пакт, який в 1959 після виходу Іраку перейменований в Організацію центрального договору[2].

Пакистан та Іран налагодили тісне економічне співробітництво, яке вийшло на перший план, хоча спочатку метою Організації центрального договору було створення оборонного союзу.

У 1979 в Ірані відбулася Ісламська революція, уряд шахіншаха Мохаммеда Рези Пехлеві повалено і нова іранська влада ухвалила рішення вийти з Організації центрального договору[3].

У період Холодної війни країни намагалися розвивати відносини: Іран підтримав Пакистан у його конфлікті з Індією, а Пакистан, у свою чергу, надав військову допомогу Ірану під час Ірано-іракської війни.

У 2000-х ірано-пакистанські відносини продовжили зміцнюватися в економічному та військовому плані. Іранські та пакистанські війська спільно беруть участь у боротьбі з наркотрафіком, белуджськими сепаратистами та талібами вздовж їхнього спільного кордону[4].

У 2013 BBC World Service Poll провів опитування в Пакистані, за результатами якого з'ясувалося, що 76% пакистанців оцінюють політику Ірану позитивно. Це робить Пакистан найбільш проіранською країною у світі[5].

Економічні та енергетичні відносини

[ред. | ред. код]

У 2005-2009 обсяг двосторонньої торгівлі збільшився майже на 1 мільярд доларів США (з 500 млн. до 1,4 млрд. доларів США).

29 січня 2013 генеральний консул США Майкл Додман пригрозив Пакистану економічними санкціями, якщо він не відмовиться від співпраці з Іраном в енергетичній сфері.

У 2014 мало бути завершено будівництво газопроводу з Ірану до Пакистану.

У 2016 уряди обох країн оголосили про те, що планують за 5 років довести обсяг товарообігу до 5 млрд. доларів. доларів США[6].

Обидві країни є членами Ісламської вісімки, Організації економічного співробітництва (ОЕС) та спостерігачами в Шанхайській організації співробітництва (ШОС).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. The World Factbook. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 21 лютого 2017.
  2. Pakistan - Early Foreign Policy. Архів оригіналу за 3 листопада 2016. Процитовано 24 березня 2018.
  3. Iran - Relations with Regional Powers. Архів оригіналу за 3 листопада 2016. Процитовано 24 березня 2018.
  4. Alam, Shah. Iran-Pakistan Relations: Political and Strategic Dimensions // Strategic Analysis. — © The Institute for Defence Studies and Analyses, 2004. — Т. 28, № 4, Число 20 (12). — С. 20. — DOI:10.1080/09700160408450157. Архівовано з джерела 29 травня 2020.
  5. Max Fisher (11 січня 2013). Iran is popular in Pakistan, overwhelmingly disliked everywhere else. Washington Post. Архів оригіналу за 14 січня 2013.
  6. Pakistan, Iran plan to take annual trade to $5b | The Express Tribune. Архів оригіналу за 31 травня 2016. Процитовано 24 березня 2018.