Іса (притока Щари)
| Іса | |
|---|---|
| 53°06′10″ пн. ш. 25°20′20″ сх. д. / 53.10300000002777665° пн. ш. 25.33900000002777730° сх. д. | |
| Витік | у селі Серебрище Барановицького району |
| • координати | 53°06′10″ пн. ш. 25°20′20″ сх. д. / 53.10300000002777665° пн. ш. 25.33900000002777730° сх. д. |
| Гирло | Щара |
| • координати | 53°15′32″ пн. ш. 25°37′51″ сх. д. / 53.25900000002777546° пн. ш. 25.63100000002777890° сх. д. |
| Похил, м/км | 1,1 м/км |
| Басейн | Shchara Basind |
| Країни: |
 Білорусь |
| Регіон |
Гродненська область Берестейська обл. |
| Довжина | 62 км |
| Площа басейну: | 554 км² |
| Середньорічний стік | 3,6 м³/с |
| Притоки: |
Плехівка, Тана (праві) Кам'янка, Рутівка (ліві) |
 | |
Іса — річка в Барановицькому й Слонімському районах (Берестейська й Гродненська області, Білорусь), права притока річки Щара (басейн Балтійського моря).
Опис[ред. | ред. код]
- Довжина річки 62 км,
- похил річки — 1,1 м/км,
- середньорічна витрата води в гирлі — 3,6 м/км,
- площа басейну водозбору 554 км².
Формується з приток та багатьох безіменних струмків.
Розташування[ред. | ред. код]
Бере початок у селі Серебрище Барановицького району. Спочатку тече переважно на південний захід через Звіровщину. Біля Полонки повертає на північний захід і тече понад селом Дерев'яна[1]. У місті Слонім впадає в річку Щара, ліву притоку Німану.
Притоки: Плехівка, Тана (праві); Кам'янка, Рутівка (ліві).
Населені пункти вздовж берегової смуги: Перховичі, Іванковичі, Свіряни.
Цікавий факт[ред. | ред. код]
- На лівому березі річки розташована залізнична станція Слонім.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Трёхвёрстная военно-топографическая карта Российской империи, ряд XVI, лист 4-1, 1865 год // м. Деревное // р. Исса. etomesto.ru (рос.). Архів оригіналу за 9 лютого 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Блакітны скарб Беларусі: Рэкі, азеры, вадасховішчы/ Маст.: Ю. А. Тарэеў, У. І. Цярэнцьеў — Мн.: БелЭн, 2007.-480
Посилання[ред. | ред. код]
- Issa 1.) lub Ussa, rz., dopływ Szczary, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 306. (пол.)
|
