Історико-археологічний музей Констанци

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історико-археологічний музей Констанци
44°10′25″ пн. ш. 28°39′29″ сх. д. / 44.17388000002777204° пн. ш. 28.65822200002777720° сх. д. / 44.17388000002777204; 28.65822200002777720Координати: 44°10′25″ пн. ш. 28°39′29″ сх. д. / 44.17388000002777204° пн. ш. 28.65822200002777720° сх. д. / 44.17388000002777204; 28.65822200002777720
Тип Історичний музей
Статус спадщини культурна пам'ятка Румунії державного рівняd[1]
Країна  Румунія[1]
Розташування Piața Ovidiu 12, Констанца, Румунія
Адреса Piața Ovidiu 12, municipiul Constanța[1]
Засновано 1911
Директор Dr. Aurel Mototolea
Сайт www.minac.ro
Історико-археологічний музей Констанци. Карта розташування: Румунія
Історико-археологічний музей Констанци
Історико-археологічний музей Констанци (Румунія)
Мапа

CMNS: Історико-археологічний музей Констанци у Вікісховищі

Історико-археологічний музей Констанці (рум. Muzeul de Istorie Națională și Arheologie) — музей у м. Констанца, Румунія.

Історія[ред. | ред. код]

Ще в 1878 році, коли Старе Королівство придбало Північну Добруджу, його перший префект Ремус Опреану запропонував створити археологічний музей. Незабаром це було зроблено в офісі Опреану. Після того як будівля префектури згоріла в 1882 році, уцілілі частини були розміщені в павільйоні громадського саду. До 1911 року вціліла колекція знаходилася в сховищі місцевої середньої школи. Того року Василе Парван, голова Національного музею старожитностей, написав звіт із закликом створити постійний музей у Констанці; це вважається установчим статутом музею. З 1912 року музей знаходився в кіоску міського парку. У 1928 році його перемістили у крило міської ратуші, а через два роки відкрили.[2] Будівля міської ратуші, де зараз розташований музей, була побудована між 1912 і 1921 роками за проєктом Віктора Штефанеску в Румунському національному стилі.

До 1930-х років музей став переповненим; пожертвування, придбання та розкопки постійно поповнювали колекцію. У 1937 р. відділ археології налічував 272 пам'ятки. У 1957 році музей було реорганізовано під керівництвом Васіля Канараче та перевезено в нову будівлю, нині Палац архієпископа. Тут були виставкова площа, реставраційна лабораторія, спеціалізована бібліотека та сучасне обладнання. Згодом і цього місця стало недостатньо, оскільки розділ історії припинився разом із Середньовіччям. У 1977 році музей повністю «переїхав» у всю будівлю мерії.[2]

Колекція[ред. | ред. код]

На першому поверсі музею розташовані дві кімнати археологічних знахідок. Середній поверх описує стародавню та середньовічну історію Добруджі. Найвищий поверх присвячений сучасній історії, а також тематичним експозиціям.[2] Археологічна колекція нараховує 24 скульптури (статуї та барельєфи), знайдені у 1962 році під час риття фундаменту житлового будинку. Того ж літа 300 000 відвідувачів побачили нове відкриття, яке й досі викликає науковий інтерес. Центральний елемент експозиції — Глікон, датований ІІ століттям нашої ери. Скульптури Тихе, божества-покровителя Томіса (давня Констанца), і Понта, бога Чорного моря, датуються тим же періодом.[3] Бюст Ісіди та рельєф із зображенням фракійського вершника належать до III століття.[4]

Інші предмети включають бронзову брошку 18-го століття, знайдену в Ваду в 1989 році; золоте та скляне намисто II або III століття з Мангалії (Каллатіс), знайдене 1985 р.; золотокам'яний медальйон з розкопу 1962 р.; золота сережка 3 або 4 століття з підвіскою з козла з Вама-Веке ; золотий перстень 2-го століття з вставкою дорогоцінних каменів від Tomis; і золотий хрест 4-6 століття з вставкою дорогоцінних каменів, знайдений у Мангалії в 1983 році[5] Нарешті, є гробниця IV століття в стилі гіпогею, виявлена в Констанці в 1988 році. Відзначається художньою цінністю розпису інтер'єру, що містить елементи як давньогрецької релігії, так і християнства.[6]

Будівля[ред. | ред. код]

Будівля музею була спроєктована архітектором Віктором Штефанеску як ратуша. Князь Фердинанд заклав наріжний камінь у травні 1912 року. Будівництво було припинено в 1913 році, відновлено влітку 1914 року, а потім знову зупинено під час Першої світової війни. Будівлю було урочисто відкрито в липні 1921 року. Окрім політичних та адміністративних функцій, у підвалі містилася пивна зала, яка містила 300 відвідувачів; а також кав'ярня та кондитерська в першому крилі та ресторан в іншому крилі.[7]

Будівля в стилі Румунського Відродження з лоджією, колонами та невеликими вікнами. Під час його будівництва його критикували за надмірну вартість і за блокування вітру з моря, створюючи тепловий острів.[8] Міністерство культури та релігійних справ Румунії вносить будівлю до списку історичних пам'яток.[9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. а б в (рум.) History at the museum site
  3. (рум.) Sala Tezaurului at the museum site
  4. (рум.) Description at the museum site
  5. (рум.) Description at the museum site
  6. (рум.) Mormântul pictat at the museum site
  7. (рум.) Mariana Iancu, «Povestea fabuloasă a palatului ridicat prin desfiinţarea a două străzi», Adevărul, May 21, 2016
  8. (рум.) Aurelia Lăpușan, Palatele Primăriei, Ziua de Constanța, October 18, 2016
  9. Lista Monumentelor Istorice 2010: Județul Constanța (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2018.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Canarache, V.; Aricescu, A.; Barbu, V.; Rădulescu, A. (1963). Tezaurul de Sculpturi de la Tomis (рум.). Bucharest: Editura Științifică.
  • Țânțăreanu, Alex (1961). Muzeul de Arheologie Constanța. Constanța: Sfatul Popular al Regiunii Dobrogea.

Посилання[ред. | ред. код]

44°10′26″ пн. ш. 28°39′29″ сх. д. / 44.1738° пн. ш. 28.6581° сх. д. / 44.1738; 28.6581