Історико-археологічний музей Констанци
Історико-археологічний музей Констанци  | |
|---|---|
.jpg) | |
| 44°10′25″ пн. ш. 28°39′29″ сх. д. / 44.17388000002777204° пн. ш. 28.65822200002777720° сх. д.Координати: 44°10′25″ пн. ш. 28°39′29″ сх. д. / 44.17388000002777204° пн. ш. 28.65822200002777720° сх. д. | |
| Тип | Історичний музей |
| Статус спадщини | культурна пам'ятка Румунії державного рівняd[1] |
| Країна |
 Румунія[1] |
| Розташування | Piața Ovidiu 12, Констанца, Румунія |
| Адреса | Piața Ovidiu 12, municipiul Constanța[1] |
| Засновано | 1911 |
| Директор | Dr. Aurel Mototolea |
| Сайт | www.minac.ro |
  Історико-археологічний музей Констанци (Румунія) | |
 | |
 Історико-археологічний музей Констанци у Вікісховищі | |
Історико-археологічний музей Констанці (рум. Muzeul de Istorie Națională și Arheologie) — музей у м. Констанца, Румунія.
Історія[ред. | ред. код]
Ще в 1878 році, коли Старе Королівство придбало Північну Добруджу, його перший префект Ремус Опреану запропонував створити археологічний музей. Незабаром це було зроблено в офісі Опреану. Після того як будівля префектури згоріла в 1882 році, уцілілі частини були розміщені в павільйоні громадського саду. До 1911 року вціліла колекція знаходилася в сховищі місцевої середньої школи. Того року Василе Парван, голова Національного музею старожитностей, написав звіт із закликом створити постійний музей у Констанці; це вважається установчим статутом музею. З 1912 року музей знаходився в кіоску міського парку. У 1928 році його перемістили у крило міської ратуші, а через два роки відкрили.[2] Будівля міської ратуші, де зараз розташований музей, була побудована між 1912 і 1921 роками за проєктом Віктора Штефанеску в Румунському національному стилі.
До 1930-х років музей став переповненим; пожертвування, придбання та розкопки постійно поповнювали колекцію. У 1937 р. відділ археології налічував 272 пам'ятки. У 1957 році музей було реорганізовано під керівництвом Васіля Канараче та перевезено в нову будівлю, нині Палац архієпископа. Тут були виставкова площа, реставраційна лабораторія, спеціалізована бібліотека та сучасне обладнання. Згодом і цього місця стало недостатньо, оскільки розділ історії припинився разом із Середньовіччям. У 1977 році музей повністю «переїхав» у всю будівлю мерії.[2]
Колекція[ред. | ред. код]
На першому поверсі музею розташовані дві кімнати археологічних знахідок. Середній поверх описує стародавню та середньовічну історію Добруджі. Найвищий поверх присвячений сучасній історії, а також тематичним експозиціям.[2] Археологічна колекція нараховує 24 скульптури (статуї та барельєфи), знайдені у 1962 році під час риття фундаменту житлового будинку. Того ж літа 300 000 відвідувачів побачили нове відкриття, яке й досі викликає науковий інтерес. Центральний елемент експозиції — Глікон, датований ІІ століттям нашої ери. Скульптури Тихе, божества-покровителя Томіса (давня Констанца), і Понта, бога Чорного моря, датуються тим же періодом.[3] Бюст Ісіди та рельєф із зображенням фракійського вершника належать до III століття.[4]
Інші предмети включають бронзову брошку 18-го століття, знайдену в Ваду в 1989 році; золоте та скляне намисто II або III століття з Мангалії (Каллатіс), знайдене 1985 р.; золотокам'яний медальйон з розкопу 1962 р.; золота сережка 3 або 4 століття з підвіскою з козла з Вама-Веке ; золотий перстень 2-го століття з вставкою дорогоцінних каменів від Tomis; і золотий хрест 4-6 століття з вставкою дорогоцінних каменів, знайдений у Мангалії в 1983 році[5] Нарешті, є гробниця IV століття в стилі гіпогею, виявлена в Констанці в 1988 році. Відзначається художньою цінністю розпису інтер'єру, що містить елементи як давньогрецької релігії, так і християнства.[6]
Будівля[ред. | ред. код]
Будівля музею була спроєктована архітектором Віктором Штефанеску як ратуша. Князь Фердинанд заклав наріжний камінь у травні 1912 року. Будівництво було припинено в 1913 році, відновлено влітку 1914 року, а потім знову зупинено під час Першої світової війни. Будівлю було урочисто відкрито в липні 1921 року. Окрім політичних та адміністративних функцій, у підвалі містилася пивна зала, яка містила 300 відвідувачів; а також кав'ярня та кондитерська в першому крилі та ресторан в іншому крилі.[7]
Будівля в стилі Румунського Відродження з лоджією, колонами та невеликими вікнами. Під час його будівництва його критикували за надмірну вартість і за блокування вітру з моря, створюючи тепловий острів.[8] Міністерство культури та релігійних справ Румунії вносить будівлю до списку історичних пам'яток.[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
- ↑ а б в (рум.) History at the museum site
- ↑ (рум.) Sala Tezaurului at the museum site
- ↑ (рум.) Description at the museum site
- ↑ (рум.) Description at the museum site
- ↑ (рум.) Mormântul pictat at the museum site
- ↑ (рум.) Mariana Iancu, «Povestea fabuloasă a palatului ridicat prin desfiinţarea a două străzi», Adevărul, May 21, 2016
- ↑ (рум.) Aurelia Lăpușan, Palatele Primăriei, Ziua de Constanța, October 18, 2016
- ↑ Lista Monumentelor Istorice 2010: Județul Constanța (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2018.
Джерела[ред. | ред. код]
- Canarache, V.; Aricescu, A.; Barbu, V.; Rădulescu, A. (1963). Tezaurul de Sculpturi de la Tomis (рум.). Bucharest: Editura Științifică.
- Țânțăreanu, Alex (1961). Muzeul de Arheologie Constanța. Constanța: Sfatul Popular al Regiunii Dobrogea.
Посилання[ред. | ред. код]
- (рум.) Офіційний сайт
44°10′26″ пн. ш. 28°39′29″ сх. д. / 44.1738° пн. ш. 28.6581° сх. д.
|
