Ічкеринське наїбство
Ічкерінське наїбство — адміністративна одиниця Північно-Кавказького імамату, і пізніше Російської імперії, входило до числа наїбств Чеченської області.
Історія[ред. | ред. код]
Назва «Ічкерія», «Внутрішня земля» «Чоьхара мохк» відображав не всю загальночеченську етнографічну карту, а лише ті регіони, які традиційно входять до спільноти родоплемінного союзу нохчмохкоївських родів — тейпів[1].
Північно-Кавказький імамат[ред. | ред. код]
Протягом років Кавказької війни вся Чечня була розділена імамом Шамілем на особливі округи, які називалися наїбствами. Кожним наїбством, що з кількох аулів, круглим числом близько 2000 дворів, управляв наїб. Наїби призначалися самим Шамілем і обиралися з осіб, які представляла громадськість імаму. Ічкеринське наїбство складалося з 6300 дворів (66 тис. осіб згідно з даними проведеного перепису в 1849 р. переписувачами імамату). При наїбах складалися загони мюридів, які утримувалися з допомогою жителів наїбств. Кадії (судді, фахівці з ісламського права) і старшини обиралися народом, проте за поданням наїбів і затверджувалися на своїх посадах Шамілем. Все населення чоловічої статі поділялося на десятки, члени яких були зобов'язані спостерігати за поведінкою один одного і, у випадку чогось підозрілого, від них потрібно відразу донести наїбу округу, якщо дії когось завдавали шкоди країні[2].
Російська імперія[ред. | ред. код]
Як адміністративна одиниця Ічкеринський округ мав адміністративно-самостій, значення в період так званого військово-народного управління в рамках адміністративної системи, що входить до Терської обл. Цей округ входив до реєстру адміністративних одиниць з чеченським населенням[1].
Надалі при переході до іншої системи управління цей поділ було ліквідовано. Вже останнім часом термін «Ічкерія» отримав нове політизоване звучання[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Жданов Ю. А. (глав. ред.) Энциклопедия культур народов Юга России. В 9 томах. Энциклопедия культур народов Юга России. — Ростов-на-Дону : СКНЦ ВШ, 2005. — Т. 1. — С. 109-110. — ISBN 5-87872-089-2.
- ↑ Ибрагимова, 2007, с. 164.
Література[ред. | ред. код]
- Жданов Ю. А. (глав. ред.) Энциклопедия культур народов Юга России. В 9 томах. Энциклопедия культур народов Юга России. — Ростов-на-Дону : СКНЦ ВШ, 2005. — Т. 1. — С. 109-110. — ISBN 5-87872-089-2.
- Ибрагимова З.Х. Мир чеченцев. XIX век. — Москва : Пробел-2000, 2007. — 1014, 9 с. — ISBN 978-5-98604-089-9.