Іштван Добо
| Іштван Добо | |
|---|---|
| Dobó István | |
 | |
| Народження |
близько 1502 Середнє |
| Смерть |
1572 Середнє, Верхня Угорщина, зараз Україна |
| Поховання | Руська, потім — перепохований в Еґері |
| Країна |
 Угорщина |
| Звання | Капітан |
| Війни / битви | Облога Еґера |
| Автограф |
 |
 Іштван Добо у Вікісховищі | |
Барон Іштван Добо з Руської (угор. Ruszkai báró Dobó István, близько 1502–1572, Середнє, Угорське королівство, нині Україна)— угорський військовий, який прославився героїчним захистом Еґерської фортеці проти турецьких військ в 1552 році[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Іштван Добо народився в селищі Середнє, тепер Україна. Родина походила з північної Угорщини, з села Руська (словацьк.: Ruská, угор. Dobóruszka), розташоване зараз у Східній Словаччині на кордоні з Україною, на південний захід від Ужгорода, навпроти українського села Паладь-Комарівці. Син Домокоша Добо (Domokos Dobó) і Жофії (Софії) Цекеі (Zsófia Cékei). Один з шістьох дітей цієї пари (Ференц, Ласло, Іштван, Домокош, Анна і Каталіна). Дружиною Іштвана Добо була Шара Шуйок,[2] на якій він одружився 17 жовтня 1550 року. Згодом у них народилися діти Ференц та Христина. 1526 року— незабаром після злощасної битви під Мохачем— Домокошу-старшому був за бойові заслуги наданий Середнянський замок в Підкарпатській Русі. Домокош Добо реконструював та укріпив замок. Іштвану тоді було близько 24 років.
У розпаленій після Мохача громадянській війні Іштван Добо підтримував Фердинанда I (короля Чехії та Угорщини з 1526) в його боротьбі за престол Святого Іштвана— проти Яноша I (Івана) Заполья, воєводи Трансільванії, що став васалом Османської імперії.
В 1549 році Добо призначений капітаном (начальником гарнізону) фортеці Еґер. Капітан Іштван Добо прославився 1552 року, відстоявши Еґер і не відступивши перед набагато більшими за чисельністю військами турків. При обороні Еґерської твердині 9 вересня— 18 жовтня 1552, разом з 2100 захисниками, капітан успішно протистояв натиску 80-тисячного турецького війська, чим зірвав план наступу турків на Відень. У нагороду Фердинанд I передав у дар капітану Добо трансильванські замки Дева (Déva, нині Дева в Румунії) та Самошуйвар (Szamosújvár, нині Герла в Румунії)[3].
В 1553 році Добо був призначений воєводою Трансільванії. Коли Трансільванія від'єдналася в 1556 році від Угорщини— Добо, як компенсацію за втрату Діви і Самошуйвара, отримав у володіння замок Лева (Léva, нині Левице в Словаччині).
А незабаром— звинувачений у зраді короля— Добо кілька років провів в ув'язненні в Пожоні (зараз Братислава— столиця Словаччини). Тюремні роки підірвали його здоров'я. Незабаром після звільнення Добо оселився у Середнянській домінії, біля Середнянського замку, де і помер у віці 72 років. Був похований у селі Руська (словацьк.: Ruská) зараз Словачина. Потім— перепохований в Угорщині у м. Еґер.
Пам'ять нащадків[ред. | ред. код]
Доблесному захисту фортеці Еґер присвячений роман Гези Гардоні «Зірки Еґера», написаний в 1901 році і який незабаром став бестселером. 1968 року роман був екранізований (у головній ролі— Імре Шинкович).
В 1907 році в Еґері був відкритий пам'ятник капітану Іштвану Добо. Він являє собою красиву скульптурну групу, яка зображує самого Добо, що стоїть з оголеною шаблею в руках, а також інших захисників Еґерської фортеці. Пам'ятник розташований на високому мармуровому п'єдесталі та виглядає дуже урочисто. Пам'ятник прикрашає собою центральну міську площу, яка також носить ім'я Іштвана Добо.
9 січня 2014 року в закарпатському селищі Середньому відкрили меморіальну дошку на честь родини Добо. Двомовну меморіальну дошку створив закарпатський скульптор Михайло Белень, в рамках проекту угорського МЗС «Збереження угорських пам'ятних місць». Вона була відкрита в присутності Генерального консула Угорщини в Ужгороді Іштвана Бочкаї. У Середньому також планують відкрити музей Іштвана Добо.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Іштван Добо (Угорський поміщик). Enciklopedia Britannica. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 24 січня 2010.
- ↑ Dobó István (угорською мовою) . emlekev.hu. Архів оригіналу за 6 січня 2010. Процитовано 24 січня 2010.
- ↑ А також у розпорядженні Добо виявилося кілька тисяч полонених турків. Саме вони кирками видовбали знамениті підвали в Середнянському замку, за що їх довгий час називали «турецькими». Завершилося будівництво та зміцнення підвалів 1557 року— їх загальна довжина становить 4,5км. Спочатку підземелля служили притулком від нападу ворогів. Унікальність споруд полягає в тому, що вони мали виходи на поверхню в безпечних місцях. Згодом підземелля втратило своє призначення та перетворилося на виносховище.
Джерела[ред. | ред. код]
- Alt Ernest, Bába Eugen, Huljak Ladislav Dejiny levickej nemocnice (1885—1985). Levice, 1985.
- Balogh Janos Egervar története. Eger, 1881.
- Bertényi I., Diószegi I., Horváth J., Kalmár J., Szabó P. Királyok Könyve. Magyarország és Erdély királyai, királynői, fejedelmei és kormányzói. Budapest, 2004.
- Gero L. Eger. Eger(?), 1954.
- Hóman B., Szekfű G. Magyar Történet. Budapest, 1935.
- Kučera Matúš Cesta dejinami: Stredoveké Slovensko. Bratislava, 2002.
- Szilágyi Sándor A magyar nemzet története. Budapest.
- Tinódi Sebestyén Szitnya, Léva, Csábrág, és Murán várának megvevése (1549).
|
