Іщенко Мікаель Геннадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іщенко Мікаель Геннадійович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 25 вересня 2002(2002-09-25)
Люботинська міська громада, Україна
Смерть 13 серпня 2023(2023-08-13) (20 років)
поблизу Білогорівка, Луганська область, Україна
(загинув у ході російського вторгнення в Україну)
Національність українець
Alma Mater Харківський вищий коледж мистецтв
Військова служба
Роки служби 2022-2023
Війни / битви Російсько-українська війна (з 2014)
Орден «За мужність» III ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іщенко.

Іщенко Мікаель Геннадійович (нар. 25 вересня 2002, Люботинська міська громада, Харківська область ― 13 серпня 2023, поблизу селища Білогорівка, Луганська область) — старший солдат, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році, волонтер. Кавалер ордену «За мужність» III ступеня (посмертно).

Біографія[ред. | ред. код]

Іщенко Мікаель народився 25 вересня 2002 року в Люботинській громаді на Харківщині. Закінчив Харківський вищий коледж мистецтв. На початку повномасштабного вторгнення навчався на другому курсі хореографічного факультету Харківської державної академії культури. У березні 2022 року з родиною евакуювався у місто Косів Івано-Франківської області. Долучився до волонтерської діяльності: плів маскувальні сітки, допомагав волонтерам на кухні, проводив заняття з хореографії для дітей[1][2][3].

У серпні 2022 року пішов добровольцем захищати Україну. Мікаель Іщенко воював у складі 81 окремої аеромобільної бригади на Луганщині. Загинув 13 серпня 2023 року поблизу селища Білогорівки Луганської області[4].

Поховання захисника пройшло 18 серпня 2023 року на Алеї Слави центрального цвинтаря міста Люботин[5].

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ У боях за Україну загинув 20-річний мешканець Косова Мікаель Іщенко - PRAVDA.IF.UA: Новини твого міста (укр.). 15 серпня 2023. Процитовано 22 квітня 2024.
  2. ↑ На війні загинув 20-річний Мікаель Іщенко, який переїхав до Косова - Галичина. galychyna.if.ua. Процитовано 22 квітня 2024.
  3. ↑ Димніч, Наталія (15 серпня 2023). "Я більше потрібен Україні як військовий, ніж танцюрист". Загинув Мікаель Іщенко з Харківщини, який переїхав у Косів. Суспільне Новини. Процитовано 22 квітня 2024.
  4. ↑ Матеріали за 05.04.2024 » Веб-портал міста Люботин. lubotin.kharkov.ua. Процитовано 22 квітня 2024.
  5. ↑ Матеріали за 18.08.2023 » Веб-портал міста Люботин. lubotin.kharkov.ua. Процитовано 22 квітня 2024.
  6. ↑ Нагороди знайшли Героїв, на жаль, посмертно. lubotin-rada.gov.ua. Процитовано 19 квітня 2024.

Джерела[ред. | ред. код]

Указ Президента України від 3 квітня 2024 року № 215/2024 «Про відзначення державними нагородами України»

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іщенко_Мікаель_Геннадійович&oldid=42572365