Іщук Володимир Степанович
| Іщук Володимир Степанович | ||
|---|---|---|
 Рядовий | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
14 серпня 1984 Бубнів, Волинська область | |
| Смерть |
26 серпня 2014 (30 років) Іловайськ | |
| Поховання | Луцький район | |
| Псевдо | «Кущ» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 МВС | |
| Рід військ |
 Спеціальна міліція | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.png){kind=small}
Володи́мир Степа́нович Іщу́к (14 серпня, 1984, Бубнів, Волинська область — 26 серпня, 2014, Іловайськ, Донецька область) — український вояк, рядовий роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» УМВС України в Волинській області, учасник війни на сході України. Загинув у боях за Іловайськ.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1984 року в селі Бубнів (Локачинський район, Волинська область). Мама сама виховувала трьох дітей — чоловік загинув у віці 35 років. Після закінчення загальноосвітньої школи у селі Підгайці з 2002 по 2004 рік служив у Збройних силах України.
Міліціонер, проживав з родиною у селі Підгайці. Коли були події на Майдані, хлопці біля Луцька блокпости виставляли — він стояв там. Коли був штурм прокуратури, він брав у ньому участь; потім вони їздили на навчання у Сокиричі.
У серпні 2014 зголосився добровольцем. В переддень всіх обдзвонив, переговорив. Загинув 26 серпня в часі артилерійського обстрілу бойовиками міста Іловайськ. В Іловайську добровольці перебували тиждень в оточенні та під постійними обстрілами утримували позиції. Зазнав важких поранень, вчасно евакуювати не було змоги, помер від поранень. Першим рна їхньому блокпосту поранення отримав Святослав Романюк; коли Володимира поранила — в підвал його забирав Михайло Білецький.
Вдома залишилися дружина Наталія, син Станіслав 2011 р.н. та донька Ганя 2014 р.н., мама та сестра Валентина. Похований 2 вересня 2014 року в селі Підгайці Луцького району.[1]
Його прадід Матвій Данилюк був учасником Бою під Крутами.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (29 вересня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 3, місце 19
- Вшановується 26 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[2]
- Почесний громадянин Волині (посмертно; рішення Волинської обласної ради від 10.12.2020 № 2/21)
- «Іловайський Хрест» (посмертно)
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 29 вересня 2014 року № 747/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- Іщук Володимир Степанович [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Володимир Іщук [Архівовано 26 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Timenote.info
- Волинянин — єдиний герой Крут, який побачив незалежність України. Його праонук загинув в Іловайську [Архівовано 2 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- AFTERILOVAISK. «Кущ»