Аборти у Франції
.jpg)
.png)
Штучним (добровільним) перериванням вагітності у Франції вважається аборт, зроблений на вимогу жінки за відсутності медичних показань. Вперше його можливість ввів 1975 року закон Сімони Вейль. Законодавчі підстави для штучного переривання вагітності містяться в статті L. 2211-1 і наступних за нею Кодексу охорони здоров'я Франції.
Законодавство Франції[ред. | ред. код]
Терміни вагітності[ред. | ред. код]
Відповідно до закону, жінка може звернутися за абортом протягом перших 12 тижнів вагітності (14 акушерських тижнів).
Аборт за медичними показаннями можливий за будь-якого строку вагітності[1], якщо існує загроза життю жінки або якщо плід має серйозне захворювання, невиліковне на момент встановлення діагнозу.
Фінансування з коштів медичного страхування[ред. | ред. код]
Витрати з надання медичної допомоги та госпіталізації, пов'язані з абортом, фінансуються засобами медичного страхування з 1983 року. Повне покриття цих витрат було встановлено в березні 2013 року[2], а починаючи з 1 січня 2016 року, всі додаткові витрати (медична консультація, аналізи, ультразвукове дослідження і т.д.) також відшкодовуються системою медичного страхування[3].
Умови і процедури[4][ред. | ред. код]
Жінка і лише вона[5] вільно приймає рішення, незалежно від того, повнолітня вона чи ні.
Дівчина до повноліття може вдатися до аборту без згоди батьків, у випадку, якщо її супроводжує повнолітня особа[6].
До 2015 року обов'язковим було проходження двох медичних консультацій з перервою на роздуми тривалістю 7 днів, яке у разі, якщо термін вагітності наближається до 12 тижнів, могло бути скорочене до двох днів.
З 2015 року дві консультації можна замінити однією.
Під час першої консультації лікар проводить клінічне обстеження та інформує пацієнтку про різні методи, ризики та наслідки аборту. Психолого-соціальна бесіда з сімейним психологом пропонується кожній жінці, яка виявила бажання перервати вагітність. Ця бесіда обов'язкова для неповнолітніх.
Контрольна консультація проходить на 14-21 день після процедури аборту.
Статистика абортів у Франції[ред. | ред. код]
Кожного року у Франції відбувається близько 200 000 штучних абортів. У 1975-1985 роках частка абортів відносно народжень становила близько 33%, потім знизилася і наблизилася в 2000-х роках до 25%. Нелегальні аборти були значним явищем до 1995 року, потім їх кількість знизилася. Частота абортів у віковій групі 19-25 років найбільша[7].
| Рік | 1976 | 1990 | 2000 | 2010 | 2015 |
|---|---|---|---|---|---|
| Кількість абортів | 246 000 | 209 000 | 192 174 | 213 317 | 203 463 |
| Співвідношення абортів на 100 живонароджених | 34,1 | 27,4 | 26,6 | 26,4 | 26,7 |
| Кількість абортів на 1000 жінок віком 15-49 років на рік | 19,6 | 14,8 | 14,2 | 14,8 | 14,5 |
| Середня кількість абортів на одну жінку | 0,66 | 0,49 | 0,51 | 0,53 | n.d |
Посилання[ред. | ред. код]
- Інформаційний сайт, присвячений вибору засобів контрацепції на порталі choisirsacontraception.fr (Santé publique France)
- Правове досьє з питань штучного переривання вагітності [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] на правовому Légifrance
- Актуальна статистика штучного переривання вагітності у Франції [Архівовано 23 липня 2017 у Wayback Machine.] на порталі INED
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Стаття L.2211-1 Кодексу громадської охорони здоров'я. Légifrance.[недоступне посилання з лютого 2019]
- ↑ Статья L.2211-1 Кодексу громадської охорони здоров'я. Légifrance.[недоступне посилання з лютого 2019]
- ↑ Повне відшкодування витрат, пов'язаних зі штучним перериванням вагітності. ivg.social-sante.gouv.fr. Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
- ↑ Інформація щодо процедур. service-public.fr. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 18 серпня 2017.
- ↑ Рішення 13028 Державної Ради Франції від 31 жовтня 1980 року. Рішення про аборт може приймати лише вагітна жінка - Légifrance.
- ↑ Стаття L.2212-7 al.2 Кодексу громадської охорони здоров'я. Légifrance. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
- ↑ Кількість абортів залишається на одному й тому самому рівні, але менше жінок до них вдається (PDF). INED. Архів оригіналу (PDF) за 21 квітня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
